Справа № 134/1421/25
2/134/591/2025
Іменем України
03 листопада 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю: секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.
представника відповідача - адвоката Лукавського І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
05 вересня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує, що 21 лютого 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 565814472.
28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») уклали Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» прийняло належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у відповідних реєстрах прав вимоги.
31 грудня 2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Відповідно до Реєстру боржників № 224 від 11.04.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 565814472.
27 лютого 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 565814472 від 21.02.2023 в розмірі 75621,96 грн., з яких: 15800 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 59821,96 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався вчасно повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Однак, отримавши грошові кошти, відповідач не виконав своїх зобов'язань, тому ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло права грошової вимоги за кредитним договором, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 75621,96 грн. заборгованості за кредитним договором № 565814472 від 21.02.2023, а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 11 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 07 жовтня 2025 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача.
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. У позовній заяві представник позивача - Грибанов Д.В. просив розглянути справу у відсутності сторони позивача на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача - адвокат Лукавський І.А. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. При цьому вказав, що відповідач дійсно отримав кредитні кошти за договором № 565814472 від 21.02.2023 та згоден повернути борг, однак позивач не підтвердив належними доказами, що до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за цим договором, в зв'язку з чим первісний кредитор може пред'явити позов до відповідача з тих самих підстав.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У даній справі представник відповідача - адвокат Лукавський І.А. подав відзив на позов у паперовій формі до канцелярії суду, однак, в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, не додав до відзиву документи, що підтверджують належне надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу. Так, у відзиві представник відповідача вказав про наявність у позивача електронного кабінету, проте в якості документів, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу, до відзиву додано поштову квитанцію та опис поштового вкладення. Разом з тим, якщо учасник справи (в даному випадку позивач) має зареєстрований електронний кабінет, документи в електронній формі надсилаються саме через цей кабінет, надсилання у паперовій формі поштою передбачено лише у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету або відсутності відомостей про його наявність.
Таким чином, суд не може взяти до уваги поданий представником відповідача відзив на позов та вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що 21 лютого 2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 565814472.
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, який відтворений шляхом використання ним 21.02.2023 об 11:06:30 одноразового ідентифікатора «MNV6VF26», який був надісланий на номер мобільного телефону позичальника 21.02.2023 об 11:05:47, про що свідчить п. 14.2, п. 15 Договору.
Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3, 7.1 Договору відповідачу надано кредит в сумі 15800 грн. строком на 15 днів - по 08 березня 2023 року (дисконтний період) у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів кредитором зі свого поточного рахунку на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка ним вказана у п. 5.1.1 Договору.
При цьому, сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються наступним чином: за весь строк дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення Договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним (базова процентна ставка); після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 %, що на день укладення Договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним; якщо позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 584 % річних, що на день укладення Договору становить 1,60 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка); у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 Договору дії щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів (ініціює пролонгацію) та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення дисконтного періоду (з урахуванням всіх пролонгацій) з наступного дня після 08 березня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 585,56 % річних, що на день укладення Договору становить 1,60 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (індивідуальна процентна ставка) (п. п. 8.1, 8.3, 8.4, 8.5 Договору).
Згідно п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Сторони також погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов'язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 12.4 Договору).
За умовами вищезазначеного договору кредиту ОСОБА_1 зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк та сплатити відсотки за користування цими коштами.
Згідно наданих позивачем розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 565814472 від 21.02.2023 року станом на 27 лютого 2025 року становить 75621,96 грн., з яких: 15800 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 59821,96 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 904/2104/19).
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 21 лютого 2023 року укладено договір кредитної лінії № 565814472, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 15800 грн. в безготівковій формі на платіжну банківську картку № НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує, що набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 27/0225-01, укладеного 27 лютого 2025 року із ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Позивачем надано суду копії: договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, платіжної інструкції № 22465 від 03.03.2025, якою підтверджується оплата за відступлення права вимоги за цим договором, витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2025 року до договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, у якому зазначено прізвище боржника ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 5709), номер кредитного договору 565814472, дата кредитного договору 21.02.2023, загальний розмір заборгованості 75621,96 грн., з яких: 15800 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 59821,96 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
Разом з тим, позивачем не надано суду жодного документу, який би підтверджував перехід права вимоги за кредитним договором № 565814472 від 21.02.2023 року від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Так, позивачем надано копію додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеної ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції.
Згідно п. 2.1 нової редакції договору факторингу, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) зобов'язується відступити ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактору) права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
У п. 4.1 нової редакції договору факторингу сторони перебачили, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Однак, надана суду додаткова угода № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не містить жодної інформації про боржників та кредитні договори, право вимоги за якими ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Так, зі змісту вказаної додаткової угоди вбачається, що інформація про боржників та кредитні договори, право вимоги за якими відступається, зазначається в Реєстрі права вимоги, який підписується клієнтом та фактором.
Проте, позивачем не надано суду ні Реєстру прав вимоги до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ні Акта приймання-передачі цього Реєстру прав вимоги, що позбавляє суд можливості встановити факт набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 565814472 від 21.02.2023 року.
Оскільки в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № 565814472 (саме на етапі переходу від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»), тому суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 року у справі № 582/18/21 (провадження №61-20968 сво21)).
Таким чином, позивач не довів наявність у нього права вимоги за кредитним договором № 565814472 від 21.02.2023 року, а отже й порушення свого права.
З огляду на викладене, у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати у даній справі слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя: