2/130/964/2025
130/1037/25
"08" жовтня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Грушковської Л.Ю.,
за участі секретаря Репей А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Директор ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М. звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з даною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором №2797696 від 23.07.2021 у розмірі 43221 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 13000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.07.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2797696. Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Згідно п. 2.1. Договору позики за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Відповідно до п. 2.2. Договору позики позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні. Пунктом 2.3. Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; сума позики: 3000.00 грн. Згідно п. 2.4.2. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Відповідно до п 2.4.3. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Згідно п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою. Згідно п. 2.6. Договору позики позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору. Пунктами 3.1. та 3.2. Договору позики визначені проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику. відповідно до п. 3.1.1. Договору позики, проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування Позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. Згідно п. 3.1.3. Договору позики у період прострочення Позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4. Відповідно до п. 3.2.1. Договору позики проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором у розмірі, визначеному п. 2.5 Договору, за кожен день прострочення. Згідно п. 3.6. Договору позики у випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена Додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою. Відповідно до п. 3.7. Договору позики зобов'язання позичальника за договором вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця. Згідно п. 3.10. Договору позики позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього договору до дня повернення позики. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. 29.12.2021 було укладено договір №29/12-2021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІФОЮ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2797696. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2797696. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2797696. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що не погоджується з викладеними у позові обставинами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Як зазначає позивач у своїй заяві, нібито між нею (моїм електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано договір позики від 23.07.2021 №2797696 з ТОВ "МАНІФОЮ". На підтвердження даної обставини позивач надає копії цих договорів позики/кредиту без мого підпису як позичальника. У подальшому, як вказується у позові, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклало договори факторингу, на підставі яких нібито набуло право грошових вимог первісного кредитора до мене за вищезазначеним кредитним договором. Звертаю увагу, що позивач стверджує, що зазначений вище договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим вона не погоджується. позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов'язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірних кредитних угод не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між мною та кредитором. Відповідачка укладала договір позики, який долучив представник позивача в якості копій до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача, відповідно не погоджувала процентні ставки та інші кабальні умови кредитування. Жоден доказ не підтверджує, що вона погодила кожну сторінку з наданих договорів, або ж ці договори в цілому. Якби вона дійсно укладала такі договори, то в обов'язковому порядку мала би здійснити набір у електронній формі комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація мала б відобразитися у вказаній електронній формі та зберегтися на серверах кредитора для подальшого долучення до кредитних договорів, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження мною пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину тощо. Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину кредитний договір від 23.07.2021 №2797696 з ТОВ "МАНІФОЮ, в тому числі відсутність підтвердження узгодження з нею процентної ставки за користування позикою. Щодо неправомірного нарахування процентів зазначає, що Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість по за нарахованими процентами по договору загалом 40221,00 грн. не є співрозмірною тілу кредиту загалом 3000,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитних установ, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості). Окремо щодо строку кредитування зазначила, що згідно наданого позивачем договору, строк кредитування встановлено до 07.08.2021 р. (15 днів) - п. 2.3.4. Договору. Доказів того, що відповідачка ініціювала продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 895,50 грн за період з 28.09.2021 по 12.10.2021, виходячи з розрахунку: 3000,00 грн. (тіло кредиту) х 1,99 % (відсоткова ставка) х 15 днів (строк позики). Таким чином, просила зменшити суму стягнення за процентами щонайменше до 895,50 грн., що відповідатиме критеріям справедливості та розумності, адже стягнення надмірних процентів, майже в 13,5 разів перевищує розмір тіла позики призведе до скрутного матеріального становища позичальника та надмірного збагачення позикодавця за рахунок відповідачки. Щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги зазначила, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у такив сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Між тим, вважає, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: Реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи - є одностороннім документом компанії позивача; Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; Позивач не надав доказів сплати за договором факторингу, що є обов'язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором. На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитними договорами та наявності боргу за договорами позивач надає тільки розрахунки заборгованості. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування мені позик (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між мною та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях документів, не довів перерахування мені тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісним кредитором за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.
Представник позивача адвокат Колосов А.В. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про жату, час та місце розгляду справи. Причини її неявки суду невідомі.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, зокрема, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1.ст.526 ЦК України встановлює, що з має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор узобов'язанніможебутизамінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що 23.07.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено заяву на Договір №2797696 (а.с. 17-20).
29.12.2021 був укладений договір № 29/12-2021, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ», як первісний кредитор, відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до боржників ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", а ТОВ «МАНІФОЮ» за договором №2797696 (а.с. 37-38).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 23/12-2021 від 29.12.2021 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 9291 грн., з яких: 3000 грн. - тіло кредиту; 4776 грн. - відсотки за користування позикою, 1515 грн. - відсотки за прострочену позику (а.с.40-41, 42).
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги з кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2797696 (а.с. 43-45).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики станом на 29.12.2021 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 8291 грн., з яких заборгованість за сумою позики - 3000 грн., заборгованість за процентами - 6291 грн. (а.с. 33 зі звороту - 34).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 загальна сума заборгованості станом на дату початку розрахунку 29.12.2021 становить 9291 грн., станом на дату розрахунку 10.01.2023 становить 43221 грн. (а.с. 35).
Відповідно до розрахунку загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором на 25.03.2025 складає 43221 грн. (а.с. 36).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
Враховуючи викладене, суд не приймає відзив, поданий відповідачем, так як він спростовується встановленими обставинами справи та дослідженими матеріалами.
Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надані суду відповідні документи, а саме: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладений 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 575 від 01.02.2025 та витяг з Акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025.
Так, із витягу з Акту №5 про надання юридичної допомоги вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» прийняло від Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» наступні послуги: 1) надання усної консультації з вивченням документів вартістю 4000 грн., 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 9000 грн.
Разом з тим, даний спір для адвокатського бюро є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, а тому суд вважає, що надання консультацій та підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвокатського об'єднання дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Відтак, витрати на консультування позивача на загальну суму 13000 грн. не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв'язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.
Враховуючи складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, яка відноситься до справ незначної складності, представник позивача участь у судових засіданнях не брав, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги надану професійну правничу допомогу (складання позовної заяви), суд приходить до висновку, що співмірним між розміром позовних вимог та розумністю судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, надання якої доведено відповідними доказами, є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором в розмірі 43221 (сорок три тисячі двісті двадцять одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати за оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя