Справа № 524/9103/25
Провадження 1-кп/524/677/25
13.11.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кременчука кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170500000923 від 26.05.2025 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,-
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави , оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що обвинувачений може ухилитись від явки до суду, також скоїв тяжке кримінальне правопорушення, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки проживає поряд зі свідками і характеризується з іхнього боку негативно, постійно погрожував їм фізичною розправою, з потерпілим перебуває в дружніх відносинах, тому може впливати на нього з метою зміни показань, офіційно ніде не працює , немає постійного джерела до існування .
Суд вислухавши думку учасників судового процесу, захисника ОСОБА_4 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки вважає , що прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені, є припущеннями , так як ОСОБА_5 не ухилявся від явки до органів досудого розслідування, є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, ніякий тиск на потерпілого та свідків не здійснював , тому просить суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав думку захисника, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17.09.2025 року спливає 15.11.2025 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальнее обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтоване та підлягає задоволенню оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не змінилися та продовжують існувати.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання за ст. 121 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років , обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, офіційно не працює, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не встав, тому знаходячись на волі він може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які не допитані судом та вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим вище зазначене свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, те, що відповідно до ч.3 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини відповідно до ст.ст.177,178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжитий щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На даній стадії процесу судом не допиті потерпілий і свідки та не досліджені матеріали кримінального провадження.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.
Тому, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів, а саме з 13.11.2025 року до 11.01.2026 року включно.
Відносно клопотання заявленого захисником ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, то суд беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, стан його здоров'я, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які суд вважає є доведеними прокурором, і які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , а альтернативні запобіжні заходи, як вважає суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії російської федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_5 значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду , не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилитися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ст. 183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_5 вчинений із застосуванням насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст.177,178,194,369,392,394ч.5,ст.395 ч.2 п.1-1 КПК України, суд ,-
Клопотання, заявлене прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 13.11.2025 року до 11.01.2026 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашний арешт - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя : ОСОБА_6