Справа № 537/5812/25
Провадження №2-а/524/134/25
12.11.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Ковальчук Т. М.
за участю секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 квітня 2025 року № 1243 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень, провадження у цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що держава володіє необхідними персональними даними, які відповідні органи територіального центру комплектування та соціальної підтримки могли отримати через систему «Оберіг»; відповідач має можливість отримання персональних даних шляхом інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи.
Окрім того, позивач зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складено 21 квітня 2025 року, а його документи були предметом перевірки під час зупинки транспортного засобу 18 квітня 2025 року; протокол складено без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його копію не було вручено.
За доводами позивача, відповідач не правильно кваліфікував його дії за частиною третьою статті 210 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою від 16 жовтня 2025 року суду відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
За заявою представника позивача розгляд справи було відкладено на 12 листопада 2025 року.
Належним чином повідомлений позивач у судове засідання не з'явився, його представник звернувся до суду з заявою, у якій просив проводити розгляд справи без його участі; позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив; причини неявки суду не повідомив; про розгляд справи повідомлений належним чином; правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Представник третьої особи звернувся до суду з клопотанням, в якому просив проводити розгляди справи без його участі.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
За правилами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно зі статтею 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд встановив, що 26 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс постанову № 1243 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що згідно зі складеним щодо ОСОБА_1 протоколом про адміністративне правопорушення № 1243 від 21 квітня 2025 року останнім не було уточнено військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, тобто вчинено передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП адміністративне правопорушення; наведене підтверджується матеріалами з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Спірні правовідносини у справі стосуються правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо не оновлення позивачем даних як підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд виходить із наступного.
Для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є, зокрема, встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, - вчинення такого порушення в особливий період.
У статі 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», зокрема, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
За змістом статей 2, 7 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18 травня 2024 року.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Згідно з абзацом 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити персональні дані з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно уточнити персональні дані.
Суд критично оцінює доводи позивача про неправильну кваліфікацію його дій за частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Щодо посилання позивача на примітку до статті 210 КУпАП суд виходить із наступного.
Так, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, відповідач мав та має можливість отримати персональні позивача дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому варто зауважити, що чинним законодавством саме на військовозобов'язаного покладено обов'язок вчинити певні дії і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. У свою чергу держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, що не звільняє позивача від обов'язку надати усю необхідну інформацію.
Доводи позивача про наявність у ТЦК та СП його персональних даних та можливості отримання таких персональних даних шляхом інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, не свідчить про виконання позивачем обов'язку щодо оновлення даних, передбаченого Законом № 3633-ІХ, адже такий обов'язок може бути виконаним лише шляхом актуалізації відповідних даних з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року.
Водночас за доводами позивача протокол про адміністративне правопорушення, на підставі висновків якого складено оскаржувану постанову, складено без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, без вручення копії протоколу.
У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Позивач стверджує, що про розгляд адміністративної справи щодо нього 21 квітня 2025 року не був повідомлений, про складання протоколу про адміністративне правопорушення йому також не було відомо, а протокол складено за його відсутності. З інформації із застосунку «ДІЯ» йому стало відомо про постанову виконавчої служби щодо стягнення з нього на користь держави штрафу в сумі 34000 грн, а копію оскаржуваної постанови він отримав після звернення до Крюківського ВДВС.
Наявні у матеріалах справи відомості не дають суду обґрунтованих підстав для встановлення факту належного повідомлення позивача про місце і час розгляду справи у встановлений процесуальний спосіб; доказів стосовно належного повідомлення позивача у спосіб та порядку, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи 21 квітня 2025 року, матеріали справи не містять.
Відповідач наведені позивач обставини не спростував, доказів належного повідомлення позивача про розгляд адміністративної справи суду не надав.
Виходячи із викладених в частині першій статті 77 КАС України норм, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, суд виходить із того, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини першої статті 268 КУпАП виключало можливість такого розгляду.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
За умов, коли відповідач не вжив жодних заходів для доказування правомірності винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення, трактуючи всі сумніви на користь особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, суд вважає, що позов слід задовольнити, а провадження у справі закрити.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню судові витрати в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 квітня 2025 року № 1243 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп судових витрат.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Т. М. Ковальчук