Справа №295/1617/25
Категорія 139
2-а/295/92/25
12.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Єригіної І.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3823898 від 09.01.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 січня 2025 року о 15 год. 30 хв. інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Жлобіцьким Павлом Леонідовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за те, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mersedes Sprinter» д.н. НОМЕР_1 в с. Гуйва Житомирського району Житомирської області, рухався зі швидкістю 73 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 5.49, чим перевищив обмеження швидкості для руху в населених пунктах, встановлене п.12.4 Правил дорожнього руху України більше, ніж на 20 км/год. і порушив ч. 1 ст.122 КУпАП України. Вважає, що вказана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки, відповідач фіксував порушення швидкісного режиму приладом TruCam, тримаючи його у руках та винесена постанова не містить посилання на наявність на визначеному відрізку дороги дорожнього знаку 5.76. Крім того, позивач вказує на те, що графа 7 постанови являється пустою та в цій графі повинні бути зазначені докази.
На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до постанови інспектора взводу №1 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Жлобіцького Павла Леонідовича під час несення служби на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів- Подільський, 185 км, 09.01.2025 інспектором за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000567) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу Mercedes-benz sprinter з номерним знаком НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 73 (сімдесят три) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 (селище Гуйва Житомирського району), чим порушив п. 12.4.6 ПДР України. Після чого транспортний засіб було зупинено на підставі пункту третього ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Поліцейський підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи для перевірки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4., відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.
Суд дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.01.2025 інспектором 1 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Жлобіцьким П.Л. винесено постанову серії ЕНА №3823898 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із даної постанови вбачається, що 09.01.2025 о 15 год. 30 хв. на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, 185 км, водій керуючи транспортним засобом в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 селище Гуйва Житомирського району рухався зі швидкістю 73 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год в населеному пункті, швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000567) чим порушив п. 12.4.6 ПДР України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Транспортний засіб «Mercedes-benz sprinter» д.н.з. НОМЕР_2 .
Із фотосвітлини, доданої до відзиву судом встановлено, що на фотосвітлині зображено д.н.з. транспортного засобу - НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно до ч.1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п.1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.12.4 ПДР.
Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п.п."б" п.12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з п.3.29 Правил дорожнього руху, таким знаком є "Обмеження максимальної швидкості", згідно якого забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Згідно із ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітко стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, положеннями ч.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" містить вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, транспортний засіб, державний номерний знак якого НОМЕР_2 , 09.01.2025 рухався в населеному пункті зі швидкістю 73 км/год.
Дана обставина вбачається з фото- доказів, зафіксованих лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000567), який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м. до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Тобто, фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000567), є отриманими у встановленому законом порядку доказами того, що позивач перевищив дозволену законом швидкість і, відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд також зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000567) відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.
Щодо застосування TruCam, то можливість використання виробу TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000567) виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000567), на якому зафіксовано, що автомобіль, яким керував позивач, рухався зі швидкістю 73 км/год.
Таким чином, враховуючи встановлене, суд встановлює про наявність правових підстав стверджувати про те, що факт перевищення позивачем максимально допустимої швидкості руху у межах населеного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Щодо фіксування швидкості в місці не облаштованому знаком про здійснення відеофіксації то суд вважає, що знак 5.76 Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху, є обов'язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у пункті 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року №833. Дорожній знак 5.76, передбачає: Інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних вебсайтах МВС та Національної поліції.
В той же час, наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов'язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху. За таких підстав і зазначене позивачем обгрунтування не може слугувати підставою для скасування оскарженого рішення.
Слід також вказати, що перевищення швидкості руху, як й інші правопорушення, характеризується певним ступенем суспільної небезпеки, яка є категорією об'єктивною й існує незалежно від її оцінки особою. Саме рівень суспільної небезпеки служить тією головною ознакою, за якою класифікуються певні протиправні діяння та визначається їх належність до кримінальних, адміністративних, дисциплінарних чи інших правопорушень, а також встановлюється міра відповідальності за їх вчинення.
Щодо дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вчинення ним правопорушення.
Належним підтвердженням чи спростуванням зазначеному міг би бути запис відеореєстратора з нагрудної камери працівника поліції, про наявність якого містяться дані у тексті оскарженої постанови.
Проте як зазначено вище, у такого запису обмежений строк зберігання (30 діб), а тому останній відсутній.
Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно з п.1, 5 розділу IV Інструкції №1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Таким чином, суд звертає увагу, що твердження позивача щодо порушення процедури розгляду справи працівником поліції, спростовується вищезазначеним змістом складеної відносно позивача постанови, а саме його власноручними підписами на вказаній постанові.
Крім того, у разі підтвердження правопорушення, не всі процедурні порушення, допущені працівниками поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, можуть бути беззаперечною підставою для звільнення правопорушника від відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови слід відмовити.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 183, 222, 283, 284 КУпАП , ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України
Постанову суб'єкта владних повноважень залишити без змін, а позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 96.
Суддя І.М. Єригіна