Справа № 991/5772/25
Провадження №11-кп/991/138/25
31 жовтня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 у кримінальному провадженні №52020000000000651 від 19.10.2020 щодо обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
Вироком Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 4 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн. Цим же вироком відмовлено ОСОБА_6 у виплаті винагороди як викривачу.
Відмова у виплаті винагороди викривачу ґрунтується на відсутності у ОСОБА_6 трудових чи будь-яких інших належно підтверджених відносин з ТОВ «ТРІАР Україна», ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» під час звернення нею до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення корупційного злочину, а отже остання не набула статусу викривача в розумінні п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України та абз.20 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».
Не погоджуючись з рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 змінити, зобов'язати органи державного казначейства здійснити виплату ОСОБА_6 за рахунок Державного бюджету України за процедурою безспірного списання винагороди викривача у розмірі 1 200 000 грн.
Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми міжнародного та національного права з питань правового статусу та захисту викривачів, що призвело до незаконного позбавлення ОСОБА_6 статусу викривача у кримінальному провадженні та права на отримання винагороди. Зокрема, згідно міжнародно-правових актів, якими врегульовано інститут викривачів, останніми визнаються будь-які особи без прив'язки до їх трудової діяльності, які добросовісно на обґрунтованих підставах повідомили компетентні органи про факти пов'язані з корупційними злочинами. Таке розуміння викривача наведено й в КПК України, що є спеціальним законом для застосування виключно у кримінальному провадженні.
На думку представника, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Встановлено всі обставини, передбачені КПК України для визнання особи викривачем корупційного злочину та її заохочення і не встановлено жодних, наявність яких позбавляє викривача права на отримання винагороди.
Вважає, що судом не надано належну оцінку неправомірним діям прокурора, у зв'язку з чим допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, прокурор в ході судового розгляду необґрунтовано відмовився від процесуального рішення в частині визнання ОСОБА_6 викривачем та здійснення їй винагороди, що не передбачено КПК України. Крім того, відмова від процесуального рішення в частині виплати винагороди викривачу здійснено прокурором без погодження з прокурором вищого рівня та без прийняття відповідної мотивованої постанови шляхом висловлення своєї думки в судових дебатах.
ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з'явилась, про причини неприбуття не повідомила. Учасники висловились про можливий розгляд апеляційної скарги за її відсутності, з огляду на представлення її інтересів адвокатом ОСОБА_7 , що згідно ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_6 в повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просив задовольнити. Прокурор, обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 і вважали рішення щодо відмови у визнанні ОСОБА_6 викривачем законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи і заперечення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).
Відповідно до п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
Зазначене кореспондує абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якого викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
За приписами ст. 53-7 Закону України ««Про запобігання корупції» право на винагороду має викривач, який повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завдані державі збитки від якого у п'ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на час вчинення злочину.
Згідно ч. 9 ст. 214 КПК України слідчий протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті. Копія зазначеного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції надається викривачу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що не заперечувалось учасниками під час апеляційного розгляду, з 2016 по 2019 рік ОСОБА_6 обіймала посаду директора ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн». Вказане підприємство на підставі договору оренди від 13.06.2018 орендувало другий термінал порту «Чорноморськ» і займалося перевалкою вантажів, їх завантаженням на судно та зберіганням. ОСОБА_8 був директором ТОВ «Автотехцентр», яке надавало ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» послуги, пов'язані із наданням техніки. Спільна діяльність цих двох компаній сприяла розвитку ділових відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Однак, з 2019 року вона була звільнена з посади директора та з того часу є безробітною.
На підставі заяви ОСОБА_8 Господарським судом Одеської області у травні 2020 року відкрито провадження про банкрутство ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн», визнано вимоги ТОВ «Автотехцентр» у сумі приблизно 9 млн грн. В цілому судом було визнано борг на суму 150 млн грн, оскільки кредиторів у вказаній господарській справі було близько 12. При цьому ДП «МТП «МТП «Чорноморськ» було найбільшим кредитором, адже сума вимог вказаного підприємства сягала майже 52 млн грн. Оскільки ОСОБА_6 брала участь у керуванні проектом ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» декілька років, дізнавшись зазначену інформацію, вона почала шукати способи врятувати підприємство. Для цього разом із 50% засновників товариства вона знайшла інвестора ОСОБА_10 , громадянина Нідерландів, який погодився стати інвестором проекту через свою компанію ТОВ «ТРІАР Україна». Вони звернулися до ТОВ «Чорноморська» та ТОВ «Автотехцентр» з метою викупити борги у порту та у ТОВ «Автотехцентр», щоб провести санацію підприємства ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн». Натомість, зі слів ОСОБА_6 , вона мала лише усні домовленості з представниками ТОВ «Тріар Україна» і активно працювала разом з ними над вирішенням питання щодо порятунку ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн».
На виконання вищезазначеного плану 15.10.2020 ТОВ «ТРІАР Україна» направило лист за №7-09 до порту «Чорноморськ» та ТОВ «Автотехцентр» щодо викупу боргів на суму 52 млн та 9 млн. грн. Після отримання вказаного листа ТОВ «Автотехцентр» надало згоду на викуп боргу, в той час як порт не відреагував на лист взагалі. З метою вирішення ситуації були організовані зустрічі ОСОБА_6 з інвестором та представниками порту, на одній з яких представниками порту повідомлено їй про необхідність надання неправомірної вигоди у сумі 12 мільйонів гривень для отримання договору викупу боргу, на що інвестор не погодився.
З огляду на зазначене, ОСОБА_6 звернулась із заявою до Національного антикорупційного бюро України про вчинення кримінального правопорушення, а саме: вимагання 12 мільйонів гривень за надання договору про відступлення боргу.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не набуття ОСОБА_6 статусу викривача, відповідно відсутність підстав для здійснення їй винагороди.
Відповідно до ст.ст. 1, 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», особа вважається викривачем за сукупності таких умов:
- повідомлення про правопорушення повинно надійти від фізичної особи (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною;
- наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені;
- повідомлена особою інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
ОСОБА_6 з 07.03.2019 була звільнена з посади директора ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн», щодо якого здійснювалась процедура санації, а повідомлені правоохоронному органу відомості щодо ймовірного корупційного правопорушення стали відомі їй не у зв'язку з трудовою чи іншою, передбаченою Законом, діяльністю. Відтак, відсутня одна з основних умов, передбачених абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», що така інформація стала відома ОСОБА_6 у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Відсутність хоча б однієї з вищевказаних умов позбавляє особу в набутті нею статусу викривача, відповідно і права на винагороду.
Доводи представника ОСОБА_7 щодо невірного застосування судом першої інстанції норм міжнародного та національного права щодо визнання особи викривачем колегія суддів вважає неспроможними.
Законом України від 17.10.2019 «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» доповнено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та ч.1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України поняттям викривача. Наведені у вказаних правових актах визначення викривача не є суперечливими. В Законі таке визначення наведено з відповідною деталізацією, яка дозволяє відмежувати розуміння викривача і заявника в кримінальному провадженні. Не суперечать такі законодавчі визначення і тим, що містяться в низці міжнародних документів, зокрема, Конвенції ООН проти корупції, Кримінальній конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23.10.2019 про захист прав осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу. Зокрема, згідно ст. 4 Директиви її положення розповсюджуються на осіб, які повідомляють про порушення, що стали відомі їм в межах робочої діяльності.
Таким чином, ключовим у відмежуванні статусу заявника і викривача у кримінальному провадженні є взаємозв'язок повідомлених викривачем відомостей та обставин їх отримання, пов'язаних з відповідною, передбаченою Законом, діяльністю особи.
Враховуючи вищевказані правові норми, за наявних у справі обставин, зокрема відсутність трудових відносин, доручень, корпоративних прав юридичних осіб у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_6 не відповідає статусу викривача, передбаченому законом для отримання винагороди.
Крім того, суд відхиляє доводи представника про незаконність дій прокурора щодо зміни в ході судового розгляду його ставлення до оцінки відповідності ОСОБА_6 статусу викривача. Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
З системного тлумачення ст. 364 КПК України вбачається, що дебати це частина судового розгляду, в ході якого за наслідками з'ясування обставин кримінального провадження, перевірки їх доказами, дослідженими виключно в судовому засіданні, правові позиції учасників судового провадження, наведені під час вступної промови, можуть підлягати коригуванню. З матеріалів провадження вбачається, що на підставі отриманого під час судового розгляду листа НАЗК №223-01/63654-25 від 23.07.2025, запитуваного судом з метою з'ясування наявності/відсутності підстав для набуття ОСОБА_6 статусу викривача у даному кримінальному провадженні, прокурор в дебатах змінила свою правову позицію в цій частині та відмовилась від набуття ОСОБА_6 такого, що не заборонено кримінальним процесуальним законом і жодним чином не може впливати на прийняття відповідного судового рішення, яке ухвалюється судом на підставі закону за внутрішнім переконанням. При цьому, колегія суддів вважає неспроможними доводи представника ОСОБА_7 щодо необхідності погодження такого процесуального рішення прокурором вищого рівня, адже така вимога закону, а саме ст. 341 КПК України, передбачена лише щодо відмови/зміни раніше висунутого обвинувачення.
Відтак, за вищевикладених обставин, судом першої інстанції вірно застосовано закон і оцінено дії ОСОБА_6 як особи-заявника, а не викривача, з огляду на що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_7 .
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів
Вирок Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3