13 листопада 2025 року місто Чернівці справа №718/1686/25
провадження №22-ц/822/936/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Лисака І.Н, Перепелюк І.Б.
секретар Черновська А.К.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року позивач Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (далі по тексту АТ «Сенс-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501313923.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за Кредитним договором, яка становить 168 462,06 грн, з яких 68 696,84 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36 090,44 грн - заборгованість за відсотками, 63 674,78 грн - заборгованість за комісією.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
З посиланням на відповідні норми Закону просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №501313923, у розмірі 168 462,06 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», заборгованість за кредитним договором №501313923, у розмірі 168 462 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 6 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з розглядом судової справи в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення заборгованості по комісії, в розмірі 63 674,78 грн.
Змінити рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2025 року в частині стягнутого судового збору та стягнути судовий збір пропорційно до задоволеного позову.
Стягнути з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 сплачений по справі судовий збір, в зв'язку із поданням апеляційної скарги.
Посилається на те, що вона не оспорює укладення 20 квітня 2021 року з АТ «Альфа Банк» угоди про надання споживчого кредиту №501313923. Також не оспорює заборгованість за кредитом, яка виникла у зв'язку із невиконанням зобов'язань по сплаті кредиту, у вигляді заборгованості за тілом кредиту - 68696,84 грн. та заборгованості за відсотками - 36090,44 грн.
Однак, нарахування Банком заборгованості за комісією в розмірі 63674,78 грн. є протиправним, а тому в цій частині в позові слід відмовити.
Так, для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та страхування.
Таким чином, вимоги щодо сплати послуг за розрахунково-касове обслуговування та послуги страхування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 360 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд ураховує, що апеляційна скарга містить доводи у частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії в сумі 63674,78 грн., а тому судове рішення в іншій частині не переглядається.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.
Щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідачки
У судове засідання 13 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_1 не з'явилася, представник відповідачки адвокат Маковійчук П.В. спрямував до суду заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність.
Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.
Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що справу можливо розглянути за відсутності відповідачки, яка не з'явилася в судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 20 липня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умови споживчого кредиту: тип кредиту «Кредит готівкою», сума - 90 575,68 грн. процентна ставка - річна фіксована 16,99 %, строк - 60 місяців.
Відповідно до умов угоди Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується в поряду та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши Позичальнику кредит, що підтверджується меморіальним ордером №205578996 від 20 квітня 2021 року.
Однак Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість за Кредитним договором у розмірі 168 462,06 грн, з яких 68 696,84 грн - заборгованість по тілу кредиту, 36 090,44 грн - заборгованість по відсотках, 63 674,78 грн - заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно з Витягом з Державного реєстру банків та витягу з ЄДРПОУ затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа банк») на Акціонерне товариство «Сенс банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»), внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, його погашення відповідачем, суд виходить з розрахунку позивача, та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом у розмірі 168 462,06 грн. і яка підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості по комісії, виходячи з наступного.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення заборгованості по комісії, в іншій частині не оскаржується, а тому відповідно судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із вимогами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 20 квітня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання кредиту №501313923, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого позичальнику надано кредит для власних потреб в розмірі 90575,68 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,99 % річних.
Пунктом 1 угоди про надання кредиту №501313923, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 20 квітня 2021 року передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги банком встановлюється комісійна винагорода, а саме: а) за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту; б) за обслуговування кредиту 1,90 % від суми кредиту, зазначеної в угоді (оферті). Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк затверджено рішення про зміну найменування АТ Альфа-Банк на АТ Сенс Банк.
Укладення між сторонами вказаного договору, нарахування заборгованості по тілу кредиту та по відсоткам сторонами визнається та не заперечується.
Однак, щодо нарахування заборгованості по комісії то слід вказати наступне.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена підпунктом (б) пункту 1 угоди про надання кредиту № 501088523, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27 листопада 2018 року та колонкою 7.2 Графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, що є додатком № 1 до угоди.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Крім того, в підпункті (б) пункту 1 угоди про надання кредиту №501313923 передбачено, що комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку, що свідчить про те, що вказані послуги оплачуються окремо.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення підпункту (б) пункту 1 угоди про надання кредиту №501313923 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, умови угоди про надання кредиту №501313923, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 20 квітня 2021 року, укладеної між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 1,90 % від загальної суми кредиту на день видачі, є нікчемними в силу закону, а отже, не підлягають стягненню.
З огляду на нікчемність умов угоди про надання кредиту №501313923, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 20 квітня 2021 року, укладеної між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 1,90 % від загальної суми кредиту на день видачі, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією не підлягають до задоволення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №461/2857/20, від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 63674,78 грн.
Варто вказати, що споживач є слабшою стороною у відносинах із банком. Умови кредитування, бланки документів розробляв саме банк. При цьому в акцепті пропозиції на укладання угоди про надання кредиту, яку позивач долучив до позовної заяви і яка була предметом дослідження як доказ, комісійна винагорода за ставкою 1,90 % визначена без вказівки про її щомісячний характер, незважаючи на те, що процентна ставка за кредитом визначена у річному вимірі. В акцепті також зазначено, що комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки банку сплачується згідно діючих тарифів банку, що свідчить про те, що вказані послуги оплачуються окремо.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду, суд першої інстанції в частині стягнення заборгованості по комісії неправильно визначив характер спірних правовідносин, помилково витлумачили норми матеріального права, які підлягають застосуванню, і дійшов помилкового висновку про задоволення позову в оскаржуваній частині, тому рішення в цій частині слід скасувати.
Щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та про відмову у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 63674,78 грн.
За подання позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (а.с.65).
За подання апеляційної скарги відповідачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 4542 грн. (а.с.103, 112).
Враховуючи задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення комісії, судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.
А саме, позовні вимоги задоволені на 63,7%, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1543,07 грн.
Крім того, оскільки вимоги апеляційної скарги задоволені повністю, то на користь відповідача підлягає стягненню з позивача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.
Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже за результатом апеляційного перегляду справи в частині розподілу судових витрат в рахунок взаємозаліку (4542 - 1543,07) з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 2998,93 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, в позові в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення.
Визначити до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором №501313923 від 20 квітня 2021 року, в розмірі 104 787 (сто чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 28 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 68696,84 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам - 36090,44 грн.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору у судах першої та апеляційної інстанціях, у сумі 2998 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 93 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк