11 листопада 2025 року м. Чернівці
справа № 724/1791/25
провадження №22-ц/822/867/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Литвинюк І.М., Височанської Н.К.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 серпня 2025 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву обґрунтовано наступним. 26 жовтня 2006 року заявник ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , громадянкою Республіки Молдови (на той час), уродженкою с. Паркани, Слободзейського району, Республіки Молдова.
Укладаючи шлюб, ОСОБА_4 , будучи на той час громадянкою Республіки Молдова, пред'явила у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану, як документ що посвідчує особу - паспорт НОМЕР_1 .
Однак, у паспортах Республіки Молдова відсутнє поле для вказівки по батькові.
Саме враховуючи це, у свідоцтві про шлюб відсутній запис по батькові дружини заявника.
Хоча у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , дружина заявника зазначена, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Паркани, Слободзейського району, Республіки Молдова, й при цьому її батьком значиться ОСОБА_5 .
Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 із заявником, їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ». У подальшому, після набуття громадянства України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано паспорт серії НОМЕР_3 (дата видачі 24.07.2007 року).
Оскільки заявник - ОСОБА_1 планує передати своїй дружині ОСОБА_2 належне йому на праві власності майно, він звернувся до приватного нотаріуса Дністровського нотаріального округу, однак у зв'язку із тим, що в пред'явленому ним свідоцтві про одруження його дружина значиться як ОСОБА_8 , а згідно паспортних даних - ОСОБА_2 , у даних дарувальника та обдарованого не можливо встановити між ними родинні відносини.
Таким чином, встановлення факту родинних відносин між заявником та його дружиною необхідно для оформлення договору дарування нерухомого майна, тобто подарувати своїй дружині, без оподаткування доходів, майно.
Просив задовольнити заяву та встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 являється чоловіком ОСОБА_2 , яка у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_4 зазначена як « ОСОБА_2 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 серпня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 являється чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_4 зазначена як « ОСОБА_2 ».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилаючись на обставини, зазначені в заяві вказує, що 12 травня 2025 року подружжя звернулося до приватного нотаріуса Дністровського нотаріального округу, однак у зв'язку із тим, що в пред'явленому ним свідоцтві про одруження його дружина значиться як ОСОБА_8 , а згідно паспортних даних - ОСОБА_2 , у даних дарувальника та обдарованого не можливо встановити між ними родинні відносини. Отже, заявник ОСОБА_1 отримав від приватного нотаріуса усну консультацію про необхідність підтвердження родинних відносин у судовому порядку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , у зв'язку із чим вони не будуть підлягати оподаткуванню.
Зазначає, що долученими до заяви доказами, зокрема довідкою сільської ради, так і іншими матеріалами справи об'єктивно доведено факт перебування заявника ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , у яких більше того на даний час є спільні діти, що є підставою для задоволення заяви. Оскільки метою звернення до суду є встановлення заявником вищевказаного факту, а саме того, що ОСОБА_2 являється дружиною заявника ОСОБА_1 , це свідчить про відсутність спору про право та наявність підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження.
Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недотримання заявником ОСОБА_1 порядку досудового врегулювання спору, оскільки пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002 встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , у графі громадянка зазначено прізвище, ім'я та по батькові: « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі батько зазначено « ОСОБА_5 ».
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_9 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області, вбачається, що 26 жовтня 2006 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 . У графі «по батькові» дружини запис відсутній. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ».
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00050001694 від 12.03.2025, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було зареєстровано 26 жовтня 2006 року. Відомості про наречену: дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Республіки Молдови, відомості про паспорт - паспорт НОМЕР_10 , ОУДН ОО. Кишинів 15 квітня 2005 р.
Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 24.07.2007 року, зазначено прізвище, ім'я та по батькові « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: «с. Паркани Слободзейського району, Молдова».
Згідно довідки, виданої виконкомом Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 458 від 13.05.2025, вбачається, що до складу сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , входять: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В судове засідання апелянт та його представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з'явились. На адресу суду 10.11.2025 року від представника апелянта ОСОБА_12 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що немає підстав для відкладення розгляду справи враховуючи наступне.
За положеннями ст. 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року, справа N 361/8331/18, провадження N 61-22682св19 зазначив наступне : відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Сторони були належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
Апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи слід відмовити, оскільки зайнятість представника в іншому судовому засіданні не є підставою для відкладення апеляційного розгляду.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не додано доказів, що він не має іншої можливості внести зміни до документу, який посвідчує факт, що має юридичне значення, доказів того, що заявник звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт, що ОСОБА_1 являється чоловіком ОСОБА_2 , яка у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_4 зазначена як « ОСОБА_2 ».
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено
із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такими ж критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , у графі громадянка зазначено прізвище, ім'я та по батькові: « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі батько зазначено « ОСОБА_5 ».
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_9 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області, вбачається, що 26 жовтня 2006 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 . У графі «по батькові» дружини запис відсутній. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ».
Відповідно до положень статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 290/1005/22 (провадження № 61-2772св23).
Суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по-батькові, тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).
В порядку встановлення неправильності записів у актах громадянського стану до цих актів вносяться зміни щодо прізвища, імені, по батькові, коли були допущені помилки під час реєстрації акта або коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено у зміні запису, який провадився відповідно до положень про порядок зміни записів актів громадянського стану (наприклад, при зміні прізвища, імені, по батькові, місця і дати народження).
Враховуючи зазначені норми, а також те, що особа не зверталася до відповідних органів, передбачених законом для внесення змін до записів у актах громадянського стану, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви є правильним.
Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в заяві та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду справи, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 серпня 2025 року залишити без змін.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Судді: І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк