Номер провадження 22-ц/821/1187/25 Справа № 711/9710/24 Категорія: 304070000 Головуючий по 1 інстанції Петренко О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретарШирокова Г.К.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті»;
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» - адвокат Бачинська Анна Юріївна;
відповідачі - ОСОБА_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл»;
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» - адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович;
представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Тетяна Леонідівна;
особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті»;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» про визнання недійсним договору,
11 грудня 2024 року ТОВ «Компанія Креатив Імоті», в інтересах якого діє адвокат Бачинська А.Ю. звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Компанія Креатив Імоті» є власником торгівельного комплексу загальною площею 8979,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С.
Право власності ТОВ «Компанія Креатив Імоті» на торгівельний комплекс загальною площею 8979,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2021 року.
Не зважаючи на це, 27.06.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» укладено договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території, відповідно до якого ТОВ «Делікат Ритейл» зобов'язується надати ОСОБА_1 послуги з утримання частини нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 надав ТОВ «Делікат Ритейл» право експлуатувати частину нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням, тобто розмістити об'єкт роздрібної торгівлі (супермаркет «Делікат» чи інший).
Позивач вважає, що договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, оскільки укладений з порушення ст. 203, 317, 319, 761 ЦК України, а саме: майно передано в найм особою, яка не є його власником, за наступних обставин.
Протягом 11 років ГУНП в Черкаській області розслідується кримінальне провадження № 42012250010000027, внесене до ЄРДР 29.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У межах зазначеного кримінального провадження, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року в справі № 757/30063/21-к накладено арешт на майно із забороною його відчуження, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме: на торговий комплекс, А-2 загальною площею 8 979,6 кв.м., дахову котельню літ. В загальною площею 51,7 кв.м., огорожу 1,4; вимощення І, ІІ, трансформаторну підстанцію Г-1 загальною площею 46,5 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 , який належать на праві власності ТОВ «Компанія Креатив Імоті» (код 41818092).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року в справі № 757/30063/21-к залишено без змін. В мотивувальній частині ухвали, Київський апеляційний суд зазначив, що: «ухвалою слідчого судді накладено арешт на земельну ділянку та торговий комплекс без заборони або обмеження користування вказаним майном».
У цьому контексті позивач акцентує увагу, що судом, в межах кримінального провадження № 42012250010000027, в установленому порядку, обмежено лише право позивача відчужувати спірне майно, тоді як позивач не обмежений у праві розпорядження та користування спірним майном і немає законних підстав стверджувати, що право власності позивача обмежене законом або судом таким чином, що він не може володіти та користуватися спірним приміщенням сам чи передавати його в користування іншим особам.
Вказує, що не зважаючи на зазначений висновок, 14.09.2021 року слідчим СУ ГУНП в Черкаській області винесено постанову про передачу речового доказу, а саме: торгового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , потерпілому ОСОБА_1
17.09.2021 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області Коваль О.О. передала ОСОБА_1 на відповідальне зберігання торговий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , за актом прийому-передачі речових доказів у кримінальному провадженні № 42012250010000027.
В подальшому, постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 . Зокрема, для належного зберігання речових доказів дозволено експлуатацію торгового комплексу літ.А-2, загальною площею 8 979,6 кв.м., дахову котельню літ. В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі № 1, 4; вимощення № І, ІІ, трансформаторну підстанцію літ. Г-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою дозволено укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а саме: ПАТ «Черкасиобленерго», КП «Черкасиводоканал», АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».
27.06.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» укладено оспорюваний договір, а 01.07.2022 року між відповідачами складений акт приймання-передачі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Делікат Ритейл» прийняв нежитлові приміщення торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 .
У належних позивачу приміщеннях ТОВ «Делікат Ритейл» розмістив магазин роздрібної торгівлі продовольчими товарами, в тому числі підакцизними, та непродовольчими товарами - «Делікат», що не заперечується відповідачами та підтверджується численними доказами.
Вказує, що оскільки лише власнику майна належать правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання спірним майном, в тому числі право передавати майно в фактичне володіння та користування іншій особі та отримувати від свого майна дохід, беручи до уваги, що на момент укладення спірного договору відповідач ОСОБА_1 не був власником нежитлових приміщень торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, згідно положень статті 761 ЦК України, не мав права ними розпоряджатись, в тому числі передавати в користування ТОВ «Делікат Ритейл».
У зв'язку із цим, позивач вважає, що договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року укладений з порушенням ст. 203, 761 ЦК України, а тому має бути визнаний судом недійсним згідно ст.215 ЦК України.
Позивач також звертає увагу суду, що постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022 року, відповідачу ОСОБА_1 надано право укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а не будь-які договори з будь-якими третіми особами щодо спірного майна.
У зв'язку з викладеними обставинами ТОВ «Компанія Креатив Імоті» звернулося до суду і просить суд визнати недійсним договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл».
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія Креатив Імоті» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою, оспорюваний договір був частково виконаним його сторонами - відповідачами у справі, а тому окреме заявлення ТОВ «Компанія Креатив Імоті» позовної вимоги про визнання частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Суд дійшов висновку, що зайняття нежитлового приміщення (торговельного комплексу) фактичним користувачем (тимчасовими володільцями, відповідачами: ТОВ «Делікат Ритейл» та/або ОСОБА_1 ) треба розглядати як таке, що не позбавляє його власника (позивача ТОВ «Компанія Креатив Імоті») права володіння на це майно, водночас створює останньому перешкоди у користуванні таким майном, а тому ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Компанія Креатив Імоті» - адвокат Бачинська А.Ю. подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 761 ЦК України, а зазначені висновки суду не відповідають обставинам справи у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Вказує, що за своєю суттю укладений між відповідачами оспорюваний договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів, і насамперед, договору найму - так як передання майна в експлуатацію (іншими словами користування) є рисою притаманною в першу чергу договору найму, відтак, до спірного договору застосовується положення законодавства, що регулюють договір найму.
Посилається на ст. 761 ЦК України згідно якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права та вказує, що дана норма є імперативною, ніяких виключень із загального правила не містить.
Вказує, що лише власнику майна належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном, в тому числі право передавати майно в фактичне володіння та користування іншій особі та отримувати від свого майна дохід.
На момент укладення договору ОСОБА_1 не був власником нежитлових приміщень торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , а тому в силу положень статті 761 ЦК України не мав права ними розпоряджатись, в тому числі передавати в користування ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ».
Вважає, що договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року укладений з порушенням ст.ст. 203, 761 ЦК України, а тому має бути визнаний судом недійсним згідно ст. 215 ЦК України.
Висновок суду про те, що зі змісту позовної заяви неможливо встановити конкретну підставу недійсності оспорюваного правочину з призми їх переліку, що наведений у диспозиціях ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України, не відповідає дійсності.
Вказує, що конкретна підстава недійсності договору є те, що: зміст договору суперечить ч.1 ст. 203 ЦК України, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, а саме: зміст договору суперечить ст.761 ЦК України. Невідповідність договору ст.761 ЦК України полягає в тому, що ОСОБА_1 не будучи власником торгово- розважального центру не мав прав передавати його в найм (користування) ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ».
Встановивши, що ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» не є тим підприємством, з яким ОСОБА_1 надано право укладати договори з метою забезпечення цілісності комплексу, отже фактично погодившись з доводами позивача, що ОСОБА_1 не мав повноважень на укладення спірного договору, суд необґрунтовано не погодився з правовою кваліфікацією спірного правочину, наданою позивачем, проте і не надав власної правової кваліфікації правочину.
Вважає, що висновки суду про те, що позивачем не надано доказів того, що зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчинила правочин, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності є необґрунтованими.
На підтвердження позовних вимог були надані копії наступних доказів, а саме: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2021 року, витягу з ДРРП; договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року; акту приймання-передачі від 01.07.2022 року; постанови про визнання речовим доказом від 04.06.21 року; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року у справі № 757/30063/21-к; ухвали Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року; ухвали Печерського районного суду про роз'яснення від 22.03.2024 року у справі № 757/30062/21-к; постанови начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022 року та інші.
Вказаними доказами підтверджується, що зміст договору суперечить ст.ст.203, 761 ЦК України, зокрема фактичні підстави (обставини) позову: що позивач був власником торгівельного комплексу, його право користування не було в установленому порядку обмежено судовим рішенням, спірний торговельний комплекс перебуває у фактичному користуванні ТОВ «ДЕЛІКАТ-РИТЕЙЛ» на підставі оспорюваного договору, оспорюваний договір містить елементи договору найму, ОСОБА_1 не був наділений з приводу спірного нерухомого майна будь-якими повноваженнями окрім зберігання, в тому числі і правом укладати оспорюваний договір.
Вказує, що висновок суду про неефективний спосіб захисту позивача також є необґрунтований. Посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 03.12.2021 року у справі № 906/1061/20.
Позивач вважає, що він як власник приміщення за адресою АДРЕСА_1 , має певні права щодо даного приміщення, зокрема, право користуватися приміщенням, право отримувати дохід від використання приміщення, право вимагати усунення перешкод в користуванні приміщення, відшкодування завданих збитків та ін.
Визнання недійсним договору відкриває можливість для позивача стягнути безпідставно збережені ТОВ «ДЕЛІКАТ-РИТЕЙЛ» кошти, тобто гарантувати собі можливість отримання відповідного відшкодування.
Ефективний захист прав ТОВ «Компанія Креатив Імоті» неможливий без спростування презумпції правомірності договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27 червня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл», що можливо лише шляхом зявлення вимог про визнання цього договору недійсним.
02 червня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Т.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції на підставі поданих сторонами по справі доказами, повно та всебічно розглянув справу та встановив фактичні обставини у розрізі правових, економічних, ринкових та юридичних фактів.
Вказує, що судом встановлено, що оспорюваний договір був укладений до 31 грудня 2024 року, тобто є таким, що припинив свою дію, а сторони виконали свої зобов'язання.
Вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Компанія Креатив Імоті» обрало неефективний спосіб захисту порушеного права, а тому у задоволенні позову відмовлено.
Зазначає, що у даній справі, що розглядається, виходячи з обставин справи та наявної судової практики, задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про надання послуги по утриманню нежитлового приміщення, який вже було реалізовано і який вичерпав свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
02 червня 2025 року від представника ТОВ «Делікат Ритейл» - адвоката Чакалова А.К. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити в силі.
У відзиві зазначає, що у відповідачів була правова підстава для укладення договору, а саме постанова прокурора від 23.06.2022 року, тобто в розумінні ч. 2 ст. 203 ЦК України ОСОБА_3 був наділений відповідним обсягом дієздатності для укладення договору з метою зберігання об'єкту (речового доказу).
Вказує, що договір набрав чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, якщо раніше не буде припинений за згодою сторін або ж шляхом вилучення торгівельного комплексу зі зберігання у зберігача. В такому випадку виконавець зобов'язаний невідкладно звільнити об'єкт від власного майна та повернути об'єкт зберігачу (п. 9 договору).
01.07.2022 року з метою виконання виконавцем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території, ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Делікат Ритейл» прийняло нежитлові приміщення торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заг. площею 2539,27 м2.
Вважає висновки суду стосовного неефективного способу захисту є повністю обґрунтованими.
Вказує, що позивач не є стороною договору і не є іншою заінтересованою особою, якій надано право на оскарження договору, так як сам по собі факт зареєстрованого за позивачем права власності на приміщення, ще не дає права останньому звертатися до суду з позовом про визнання договору недійсним.
Пред'явлений позивачем позов є необґрунтований, безпідставним та такий, що заявлений особою, яка не має законного права на його оскарження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що 26.04.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Компанія Креатив Імоті» був укладений договір купівлі-продажі нерухомого майна (т.1, а.с.9-14).
Згідно п.1.1 продавець (АТ «Альфа-Банк») зобов'язується продати та передати у власність покупцеві (ТОВ «Компанія Креатив Імоті»), а покупець зобов'язується сплатити обумовлену грошову суму в обумовлені строки та прийняти у власність нерухоме майно - торговельний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м. та обладнання згідно переліку визначеного в Додатку №1 до цього договору.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. 26.04.2021 і зареєстрований в реєстрі за № 2888 (т.1, а.с.9-14).
Згідно інформації, сформованої 02.12.2024 року за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажі від 26.04.2021 року за № 2888, було зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.15-16).
Із постанови старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України про визнання речовим доказом від 04.06.2021 року, що винесена в межах кримінального провадження № 42012250010000027 вбачається, що торговельний комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м, які належать ТОВ «Компанія Креатив Імоті» був визнаний речовим доказом (т.1, а.с.17-18 ).
Із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року в справі № 757/30063/21-к, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року, що роздруковані із ЄДРСР вбачається, що на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м, які належать ТОВ «Компанія Креатив Імоті», накладено арешт із забороною його відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів (т.1, а.с.19-26).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», реєстр - це єдиний державний реєстр судових рішень.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що додані позивачем до позовної заяви судові рішення у формі роздруківки із ЄДРСР, є належними і допустимими доказами у даній справі.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2024 року у справі № 757/30063/21-к в резолютивній частині роз'яснено ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року в частині порядку її виконання, зазначивши, що : «накладення арешту на майно цією ухвалою прямо передбачає лише встановлення заборони на відчуження, тобто без заборони ТОВ «Компанія Креатив Імоті» користуватися таким майном, зокрема, торговельним комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м, які належать ТОВ «Компанія Креатив Імоті»» (т.1, а.с.27-29).
Із постанови начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022 року, що винесена в межах кримінального провадження № 42012250010000027, вбачається, що клопотання представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Для належного зберігання речових доказів дозволено експлуатацію торгового комплексу літ.А-2, загальною площею 8 979,6 кв.м., дахову котельню літ. В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі № 1, 4; вимощення № І, ІІ, трансформаторну підстанцію літ. Г-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою дозволено укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а саме: ПАТ «Черкасиобленерго», КП «Черкасиводоканал», АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз». В іншому в задоволенні відмовлено (т.1, а.с.30-32).
Згідно ліцензії Головного Управління ДПС у Черкаській області, ТОВ «Делікат Ритейл» має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами (т.1, а.с.33).
Судом встановлено, що ТОВ «Делікат Ритейл» як суб'єктом господарювання здійснюється торгівельна діяльність у приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Із акту прийому-передачі речових доказів у кримінальному провадженні № 42012250010000027, що складений 17.09.2021 року старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області Коваль О.О., вбачається, що старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області Коваль О.О. передала,, а відповідач ОСОБА_1 прийняв на відповідальне зберігання, зокрема, торговий комплекс літ.А-2, загальною площею 8 979,6 кв.м., дахову котельню літ. В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі № 1, 4; вимощення № І, ІІ, трансформаторну підстанцію літ. Г-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.50).
Згідно договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року, що укладений між ОСОБА_1 як зберігачем та ТОВ «Делікат Ритейл» як виконавцем, предметом даного договору є те, що виконавець зобов'язується надати зберігачу послуги з утримання частини нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.2 договору) (т.1, а.с.52).
Відповідно до п. 3 договору, сторони обумовили, що протягом строку дії договору, виконавець має право експлуатувати об'єкт за цільовим призначенням, тобто розмістити об'єкт роздрібної торгівлі (супермаркет «Делікат» чи інший), оскільки така діяльність сприятиме досягненню мети цього договору через те, що частина торговельного комплексу буде експлуатуватися відповідно до його цільового призначення і виконавець буде утримувати як сам об'єкт, так і загальнобудинкові інженерні та технічні мережі, а також прилеглу територію (т.1,а.с.52).
Згідно п. 9 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року (а.с.52 Т.1)
На виконання договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року сторонами 01.07.2022 року складено акт приймання-передачі, відповідно до якого зберігач передав, а виконавець прийняв нежитлові приміщення торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2539,27 кв.м. (т.1, а.с.53).
Позивачем на підтвердження позовних вимог до позовної заяви долучено ухвалу судді Господарського суду Черкаської області Васяновича А.В. від 10.12.2024 року, що постановлена у справі № 925/1503/24 за позовом ТОВ «Компанія Креатив Імоті» до ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» про визнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні майном.
Зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що господарський суд констатував, що спір про визнання недійним договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року, укладеного між громадянином ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл», тобто того ж договору, який є предметом цивільної справи № 711/9710/24, непідсудний господарському суду з підстав того, що цей спір підсудний місцевому загальному суду (т.1, а.с.54-55).
Згідно висновку №19-1/23/Буд. за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 19.01.2024 року, що виконаний судовим експертом Гнатоком В.Г. вбачається, що технічний стан будівель та споруд торговельного центру за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 12.01.2024 року, відноситься до категорії «задовільний», тобто знаходиться в стані, придатному для експлуатації на дату дослідження (т.1, а.с.130-137).
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.01.2024 року за № 361501681 вбачається, що титульним власником торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м., є ТОВ «Компанія Креатив Імоті» (т.1, а.с.139-140).
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.01.2024 року, також вбачається, що вказане вище нерухоме майно перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки від 26.04.2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С., зареєстрований за № 2890, сторонами згідно якого є: іпотекодержатель: ТОВ «Ріелтартінвест», а іпотекодавець: ТОВ «Компанія Креатив Імоті» (т.1, а.с.139-140).
Згідно висновку експертного дослідження №ЕД-19/124-24/840-ЕК від 19.01.2024 року, що підготовлений на замовлення ОСОБА_1 , Черкаським НДЕКЦ, вбачається, що витрати понесені ТОВ «Делікат Ритейл» на утримання нежитлового приміщення - торговельного центру, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , та прилеглої до нього території, у період часу з 01.07.2022 року до 31.07.2023 року, документально підтверджуються на загальну суму 3 221 378, 97 грн. (т.1, а.с.141 - 146).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З аналізу означених норм матеріального права, суд зробив висновок, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Частинами 1, 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути, зокрема як правочини, так і інші юридичні факти.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З аналізу положень ч. 3 ст. 215 ЦК України, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.
ТОВ «Компанія Креатів Імоті», як не сторона оспорюваного договору, звернулося до суду за захистом свого порушеного права, зазначаючи про те, що лише власник майна має правомочності щодо володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, в тому числі право передавати таке майно у фактичне володіння та користування іншій особі та отримувати від свого майна дохід.
При розгляді справи судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ТОВ «Компанія Креатів Імоті» є титульним власником торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності цього права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач ТОВ «Компанія Креатив Імоті» звертаючись в суд з даним позовом є заінтересованою особою у розумінні ч. 3 ст. 215 ЦПК України, оскільки оспорюваним договором порушується право власності позивача як титульного власника на зазначений вище об'єкт нерухомості, а тому звернення цього учасника справи до суду із позовом про визнання оспорюваного договору недійсним узгоджується із положеннями, зокрема, ч. 1 ст.4 ЦПК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З аналізу означених норм матеріального права, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічний правовий висновок викладений у п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 905/1227/17, провадження № 12-112гс18.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.06.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» укладено договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022 року, предметом якого є те, що виконавець зобов'язується надати зберігачу послуги з утримання частини нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначалося вище та було встановлено судом, згідно постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022 року, що винесена в межах кримінального провадження № 42012250010000027, для належного зберігання речових доказів дозволено експлуатацію торгового комплексу літ.А-2, загальною площею 8 979,6 кв.м., дахову котельню літ. В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі № 1, 4; вимощення № І, ІІ, трансформаторну підстанцію літ. Г-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою дозволено укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а саме: ПАТ «Черкасиобленерго», КП «Черкасиводоканал», АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (т.1, а.с.30-32).
Станом на час розгляду судом даної цивільної справи №711/9710/24, постанова начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022 року лишається чинною і не скасована у процесуальний спосіб.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Надаючи оцінку постанови начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022 року, як доказу у справі на який посилалися відповідачі як на підставу укладення оспорюваного договору 27.06.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл», суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 було надано правомочності зберігача торгового комплексу літ.А-2, загальною площею 8 979,6 кв.м. Зокрема, зберігачу було дозволено укладати договори лише з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, перелік яких є вичерпним, а саме: ПАТ «Черкасиобленерго», КП «Черкасиводоканал» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач ТОВ «Делікат Ритейл» не є тим комунальним підприємством, з яким надано право посадовою особою Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1. укладати відповідні договори з метою, зокрема, забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Отже, перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що міститься у диспозиціях ч.1-6 ст.203 ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, що узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, яке існувало до укладання правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тобто має місце двостороння реституція.
Вказаний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 910/3372/19 .
Верховний Суд у п. 31 постанови від 26 травня 2023 року у cправі № 905/77/21 дійшов такого висновку щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 ЦК України: «Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача».
Судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорюваний договір був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» строком до 31 грудня 2024 року. Оспорюваний договір не містить умови про його пролонгацію і в цілому умови такої пролонгації. Доказів того, що оспорюваний договір є чинним після 31 грудня 2024 року позивачем суду надано не було.
Станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою, оспорюваний договір був частково виконаним його сторонами - відповідачами в справі, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що окреме заявлення ТОВ «Компанія Креатив Імоті» позовної вимоги про визнання частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) зроблено правовий висновок, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Не приймаються до уваги колегією суддів доводи скаржника стосовно необґрунтованості висновку суду про те, що належних та допустимих доказів, що оспорюваний договір є чинним після 31 грудня 2024 року матеріали не містять, оскільки дані твердження не спростовують висновки суду першої інстанції та ґрунтуються на припущеннях.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи скаржника стосовно того, що позивачем обраний належний спосіб захисту, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, спосіб захисту є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням цивільного судочинства (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
(Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19).
У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача.
Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
(Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 року у справі № 905/77/21).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав обрання невірного способу захисту позивача, суд першої інстанції врахував зазначені правові позиції Верховного Суду, норми права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції зводяться до незгоди з рішенням суду та не спростовують висновки суду, які відповідають правовим висновкам Верховного Суду з аналогічних спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Компанія Креатив Імоті» слід залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 -384, 389 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 13 листопада 2025 року.
Судді