Справа № 646/7902/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/354/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
13 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 22 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221140000605, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Дергачівського району Харківської області, не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- 01 січня 2024 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 2 роки);
- 29 квітня 2024 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт 200 годин.
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2024 року засуджено ОСОБА_7 :
-за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
-за ч.4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шести) років.
Відповідно до ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року та вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року та остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 18 травня 2024 року, приблизно о 13:05 год., перебуваючи в торгівельному залі магазину «Аврора», ТОВ «Вигідна покупка», розташованого за адресою: м. Харків, пров. Мовчанівський, б. 12, в Основ?янському районі м. Харкова, та діючи умисно, повторно, в період дії воєнного стану, шляхом вільного доступу взяв з торгівельного прилавку три PowerBank (повербанки), марки Кlgo, моделі «КР-56», арт. 50846, у кількості 3 штук, ціна за штуку 497,00 грн., загальною ринковою вартістю 1491,00 грн., та один PowerBank (повербанк), марки Klgo, моделі «КР-55», арт. 50845, вартістю 452,00 грн., та заховавши вказаний товар в свій рюкзак, пройшов касову зону, не пред'явивши вказаний товар до сплати та не оплативши його, покинув приміщення магазину.
Після чого, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду ТОВ «Вигідна покупка», на загальну суму 1943 грн.
Крім того, ОСОБА_7 22 травня 2024 року у період часу з 15 годин 30 хвилин до 15 годин 40 хвилин, перебуваючи в магазині «Аврора» за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 24-А, в Основ?янському районі м. Харкова, проходячи біля стелажу з товарами зазначеного магазину, побачивши на одній з поличок PowerBank (повербанк) в коробці жовто-білого кольору, моделі КР-56, марки «Klgo», арт. 50846, вартістю 418,25 грн. за штуку. Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в період дії воєнного стану, підійшов до полиці з товарами та взяв три PowerBank (повербанк) в коробці жовто-білого кольору, моделі КР-56, марки «Klgo», арт. 50846, загальною вартістю 1254,75 грн., які поклав до пакету який знаходився у нього в руках.
Після чого, перетнув касову зону магазину «Аврора», не заплативши за вищевказаний товар, але його злочинні дії були помічені працівниками магазину, які намагалися його затримати, однак ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що його дії стали помітними для оточуючих, діючи умисно, відкрито, утримуючи при собі викрадений товар, вибіг з приміщення магазину та був затриманий.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
Прокурор в апеляційній скарзі вважає оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме призначення покарання за ч.4 ст.186 КК України, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Також просить вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині засудження його за ч.4 ст.185 КК України - скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку рішення про застосування ч.1 ст.70 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання.
Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироками Дергачівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року та Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування посилається на те, що санкція ч.4 ст.186 КК України передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, однак суд при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, не мотивував застосування ст.69 КК України, тим самим допустив порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Окрім того зазначає, що вартість викраденого майна ОСОБА_7 за епізодом таємного викрадання майна не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В судове засідання не з'явився захисник ОСОБА_9 , який повідомив у телефонному режимі секретаря судового засідання, що з'явитись не може та просив апеляційний розгляд провести без його участі.
Враховуючи, що судом вживалися заходи для повідомлення захисника про дату та час апеляційного розгляду, кримінальні правопорушення вчиненні ОСОБА_7 не є особливо тяжкими, а також враховуючи думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який наполягав на апеляційному розгляді без участі захисника, суд апеляційної інстанції вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності захисника ОСОБА_9 .
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та наполягала на її задоволенні.
Обвинувачений в судовому засіданні частково підтримав апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, під час якого було допитано обвинуваченого ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням, досліджені наданні прокурором матеріали кримінального провадження та вивчено дані, що характеризують особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд на момент ухвалення вироку правильно прийшов до висновку про винуватість та відповідно кваліфікував дії останнього за ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України.
Поряд з цим, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_7 вчинив щодо потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» 18 травня 2024 року, на загальну суму 1943 грн.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1514 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 3028 грн. (1514?2=3028).
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна за ч.4 ст.185 КК України, становила суму яка є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 3028 грн., то колегія суддів вважає, що, з огляду на передбачений ст.58 Конституції України і ст.5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ч.2 ст.433 КПК України, посилання в судовому рішенні першої інстанції на скоєння обвинуваченим таємного викрадення майна у потерпілого ТОВ «Вигідна покупка», 18 травня 2024 року, на загальну суму - 1943 грн., підлягає виключенню як таке, що з урахуванням вищенаведеного, не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, вважає за необхідне виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку рішення про застосування ч.1 ст.70 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вони також заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Санкцією ч.4 ст.186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Відповідно до ч.1 ст.65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання, не врахував положення ч.1 ст.65 КК України та призначив ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, тобто більш м'яке ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, не зазначив при цьому мотивів свого рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.ст.50, 65 КК України, а тому вирок суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст.370 КПК України, а доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання слід визнати цілком обґрунтованими.
У зв'язку з викладеним, у відповідності зі ст.ст.414, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок в цій частині.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів у відповідності зі ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, дані про його особу, який не працює, неодружений.
Окрім цього, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 вчинив дане кримінальне правопорушення в період відбування покарання, призначеного йому вироками Дергачівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року за ч.1 ст.190 КК України та Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року за ч.1 ст.190 КК України, що вказує на підвищену суспільну небезпечність останнього та свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, судом апеляційної інстанції встановлено - щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Призначаючи покарання колегія суддів зауважує, що прокурор в апеляційній скарзі не обґрунтовує чому саме необхідно призначити покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років, а не в мінімальних межах санкції статті.
З врахуванням зазначеного, обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироками Дергачівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року та Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, яке буде відповідати вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині засудження його за ч.4 ст.185 КК України - скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку рішення про застосування ч.1 ст.70 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання.
Цей же вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироками Дергачівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року та Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4