12 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 621/477/25
провадження № 22-ц/818/3547/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Міністерство оборони України,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року в складі судді Вельможна І.В.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та мала від народження прізвище « ОСОБА_2 », її матір'ю була ОСОБА_3 , її батько був записаний в свідоцтві про її народження зі слів матері. У її матері ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 , який був рідним братом по матері.
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати, батько її та брата ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ., у зв'язку з чим вона та її брат залишились без батьківського піклування.
Рішенням Зміївської міської ради від 23 квітня 2007 року № 246 піклувальником ОСОБА_6 та опікуном ОСОБА_4 була призначена рідна тітка (по материнській лінії) - ОСОБА_7 . На час смерті матері їй було майже 18 років і вона фактично виконувала функції опікуна свого брата ОСОБА_4 до його повноліття.
Вказала, що 15 жовтня 2008 року вона уклала шлюб з ОСОБА_8 та після укладання шлюбу вона залишилась проживати разом з братом та своїм чоловіком в належному їй будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Весь час брат проживав разом з нею однією сім'єю. Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство.
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 її чоловік ОСОБА_8 помер. Від шлюбу з ОСОБА_1 , після смерті чоловіка народився син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Більше в шлюб вона не вступала. В подальшому, не перебуваючи у шлюбі, у неї народилося ще двоє дітей, запис про батька дітей записано відповідно до положень ст. 135 СК України.
Посилалася на те, що ОСОБА_4 ніколи не був одружений, дітей не мав, батьки померли.
ОСОБА_4 , приймаючи безпосередню участь в обороні України проти збройної агресій російської федерації проти України загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Після загибелі ОСОБА_4 вона звернулась до комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги із заявою щодо виплати їм грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. 02 червня 2023 року вказана комісія прийняла рішення про повернення матеріалів для доопрацювання. В протоколі, крім іншого зазначено про необхідність надання документів або рішення суду, якими б підтверджувалось, що заявниця перебувала на утриманні у свого брата ОСОБА_4 .
Встановлення заявленого факту, що має юридичне значення надасть можливість отримати одноразову грошову допомогу в зв'язку із загибеллю рідного брата ОСОБА_4 під час захисту Батьківщини.
Просила встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в тому числі на день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 - задоволено, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , постійно проживала однією сім'єю з братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в тому числі й на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що від встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю залежить виникнення права на отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України та отримання одноразової грошової допомоги, тому Міністерство оборони України повністю заперечує проти задоволення позову. Від встановлення юридичного факту залежить підтвердження за заявницею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу заявниці. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Факт спільного проживання в одному місці не свідчить про спільне проживання саме як сім'ї. Враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_1 необхідно було залишити без розгляду, а також роз'яснити заявниці її право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Міністерство оборони України необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що о ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_10 , батьками якої є: ОСОБА_11 - батько, ОСОБА_3 - мати. (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: ОСОБА_5 - батько, ОСОБА_3 - мати (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а.с.15).
З копії рішення Виконавчого комітету Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 247 від 23.04.2007 вбачається, що ОСОБА_7 призначено піклувальницею над племінницею ОСОБА_10 , та опікуном над племінником ОСОБА_4 (а.с.13-14).
З копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00011532069 від 21.12.2012, вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 15.10.2008 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_12 ». Також зазначено, що на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07.02.2012 у справі № 2014/40/2012 шлюб розірвано (а.с.11-12).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 (а.с.37).
ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Петропавлівка Куп'янського району Харківської області помер ОСОБА_4 (а.с.17).
З копії Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.10.2022 № 1981 ОСОБА_13 про результати службового розслідування, вбачається, що ОСОБА_4 , навідник 3 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону, загинув внаслідок виконання покладених на нього службових обов'язків під час захисту суверенітету України від збройної агресії Російської Федерації та захисту Батьківщини (а.с.20-23).
29 вересня 2022 року за підписом начальника штабу першого заступника командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_14 до ІНФОРМАЦІЯ_12 направлено сповіщення про смерть (загибель) ОСОБА_4 № 0501/13/1/178 від 29.09.2022, в якому було зазначено про необхідність сповіщення ОСОБА_1 про смерть її брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.28).
З копії Витягу з реєстру територіальної громади відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (№ 2023/007080460 від 05.09.2023) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).
Відповідно до листа Відділу реєстраційних послуг Зміївської ради № 706-Г від 15 листопада 2023 року, на день смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з ОСОБА_4 за вказаною адресою були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.26).
З копії акту обстеження домоволодіння ( АДРЕСА_1 ) складеного депутатом Зміївської міської ради Харківської області Байрачної В.В. від 16.02.2023 вбачається, що в ході обстеження встановлено наступне. ОСОБА_4 був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з народження до дня призову до лав ВСУ. Батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_16 , а мати - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_17 і ОСОБА_17 був встановлений статус дитини-сироти та признаний опікун - сестра матері ОСОБА_7 , але хлопчик залишився жити зі своєю рідною старшою сестрою ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично його доглядала та виховувала. Під час несення військової служби, як траплялась нагода, ОСОБА_17 приїжджав на відпочинок додому. ОСОБА_4 був зареєстрований, фактично проживав та вів спільне господарство з рідною сестрою ОСОБА_1 за вказаною адресою, що підтверджують сусіди: ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.18).
З копії акту обстеження домоволодіння ( АДРЕСА_1 ) складеного депутатом Зміївської міської ради Харківської області Байрачної В.В. від 04.03.2024 вбачається, що в ході обстеження встановлено наступне. Домоволодіння належить на підставі права приватної власності ОСОБА_1 . За вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та її діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_1 втратила роботу і наразі має лише випадкові тимчасові підробітки. З постійних доходів сім'я отримує лише допомогу на дітей одинокої матері. Будинок, в якому вона проживає має пічне опалення. Зі своєю рідною старшою сестрою ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_2 ), яка фактично його доглядала до досягнення повноліття, ОСОБА_4 був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з народження до дня призову до лав ЗСУ. Він постійно допомагав сестрі матеріально (грошима, речами, продуктами харчування). Під час несення військової служби до дня загибелі ІНФОРМАЦІЯ_9 , як траплялась нагода приїжджав на відпочинок додому та продовжував допомагати Дар'ї матеріально. Сім'я ОСОБА_1 втратила вагоме джерело доходу, що і підтверджують сусіди: ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.19).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 9/д від 02 червня 2023 року, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, оскільки неможливо встановити право заявниці на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (а.с.29-30).
В суді першої інстанції були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_4 проживав разом зі своєю сестрою ОСОБА_1 . Заявниця ОСОБА_1 виконувала всі обов'язки матері відносно свого брата ОСОБА_4 . Увесь час вони проживали однією сім'єю. Єдиною родичкою померлого брата є заявниця ОСОБА_1 , оскільки батьки ОСОБА_4 померли, а у шлюбі ОСОБА_4 не перебував, дітей не мав. Похованням свого брата здійснила ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_20 вказав, що ОСОБА_4 служив у лавах Збройних Сил України. Весь час ОСОБА_4 мешкав зі своєю сестрою ОСОБА_1 , їх батьки померли. Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були добрі, вони вели спільне господарство та побут.
Свідок ОСОБА_21 вказала, що ОСОБА_1 є її двоюрідною сестрою, а ОСОБА_4 брат. Після смерті матері ОСОБА_4 два роки проживав з дідусем та бабусею. З настанням віку 13 років почав проживати разом з сестрою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Мешкали вони разом однією сім'єю, до часу смерті ОСОБА_4 .
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім'єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім'єю з братом ОСОБА_4 , вели спільне господарство, мали між собою взаємні права та обов'язки, протягом життя та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Установивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 з братом ОСОБА_4 , ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов'язків, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про доведення заявницею факту її проживання із з братом ОСОБА_4 однією сім'єю, а відтак і про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Твердження Міністерства оборони України про те, що у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
У справі, що переглядається, заявниця просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю разом із військовослужбовцем з метою отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім'ї.
Постановою № 168 визначено, що сім'ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо.
Відповідно до статті 16-1 вказаного Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої та другої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Відповідно, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Доводи Міністерства оборони України про те, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє, оскільки справи про встановлення факту проживання однією сім?єю із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень. На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова