Рівненський апеляційний суд
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 569/18891/24
Провадження № 11-кп/4815/528/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника-адвоката - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22023180000000159 від 23.10.2023 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2025 року, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, і призначено покарання: за ч. 2 ст. 111 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 5 ст. 111-1 КК України - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком 15 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено - 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком 15 років з конфіскацією майна.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, обізнаним про узурпування влади окупаційною адміністрацією держави-агресора та її дії, спрямовані на порушення державного суверенітету України, добровільно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 10.09.2023 року, погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації щодо реєстрації його «кандидатом в депутати ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки» від партії «комуністична партія російської федерації». Діючи умисно, в умовах воєнного стану, всупереч державному суверенітету України та законодавству України, 10.09.2023 року він, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Луганської області, взяв участь у незаконних «виборах» в якості «кандидата в депутати ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки», та був обраний, як депутат, до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території - «Ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки».
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , покликаючись на незаконність вироку, зазначає, що, на його думку, винуватість ОСОБА_7 в пред'явленому обвинуваченні не доведена «поза розумним сумнівом», так як його особа належним чином не встановлена, а розгляд провадження здійснювався за відсутності ОСОБА_7 .
Вказує, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки докази, зібрані у провадженні, базуються на припущеннях і судом не доведено, як умисності дій, так і причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати із закриттям кримінального провадження за відсутністю достатніх доказів для доведеності його вини.
Обвинувачений ОСОБА_7 в порядку, передбаченому КПК України, повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що підтверджено належними доказами, наявними у провадженні, з чим погоджується сторона захисту та сторона обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, доводи прокурора щодо законності й обґрунтованості вироку суду, який просить залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі сторони захисту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, є обґрунтованим та належно вмотивованим, а покликання в апеляційній скарзі щодо відсутності достатніх доказів його вини у пред'явлених обвинуваченнях спростовуються зібраними в справі доказами, перевіреними судом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2024 року досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, здійснювалося в порядку спеціального досудового розслідування, а судовий розгляд - у спеціальному судовому провадженні, згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 21.11.2024 року.
З матеріалів провадження слідує, що суд повідомляв ОСОБА_7 про розгляд справи, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в газеті «Урядовий кур'єр» та шляхом внесення інформації на офіційному веб-сайті суду.
Наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_7 щодо розпочатого кримінального провадження, здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Неявка обвинуваченого ОСОБА_7 в суд, ухилення від правосуддя судом вірно розцінено, як реалізацію останнього його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), враховуючи, що в кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 , як підозрюваного, та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Твердження сторони захисту про відсутність доказів вчинення ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень не є переконливим, оскільки підтверджується протоколами процесуальних дій з додатками до них. Зокрема, протоколом огляду від 10.01.2024 роук мережі Інтернет, а саме сайту «Луганский Информационный Центр», який являє собою інформаційний ресурс, в якому наявна стаття від 09.11.2022 року з назвою «Выборы в парламент органы самоуправления пройдут в ЛНР в сентябре 2023-го - Мирошниченко», де, зокрема, зазначено, що голова парламенту, секретар Луганського регіонального відділення всеросійської політичної партії «Единая Россия» ОСОБА_8 повідомляє, що вибори до так званого «Народного Совета ЛНР» та органів місцевого самоврядування так званої «ЛНР» пройдуть у вересні 2023 року; протоколом огляду від 31.01.2024 року сторінки в Інтернет-браузері « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме сторінки інформаційного ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на якій міститься публікація, датована 13 вересня 2023 року з назвою «Список депутатов Северодонецкого муниципального округа», у якій наявний список кандидатів у депутати до так званих органів місцевого самоврядування, серед яких вказаний « ОСОБА_9 ».
Зазначені докази є належними та допустимими.
Недостатність повідомлення через публікації в газеті «Урядовий Кур'єр» та на офіційному веб-саті, як на необізнаність обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку сторони захисту, про розгляд справи, не є переконливим твердженням, зважаючи, що відповідно до ч.2 ст. 323 КПК України, повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297 - 5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297 - 1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Враховуючи вищенаведені норми закону, а також те, що усі повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 , місце перебування якого захиснику не відоме, на судові засідання місцевого суду публікувалися, відповідно до вимог ч.3 ст. 323 КПК України, слід вважати, що ОСОБА_7 повідомлений про розгляд кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, при здійсненні спеціального судового провадження.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, як видно з вироку, дотримався положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь вчинених злочинів, віднесених законом до тяжких та особливо тяжких злочинів, особу ОСОБА_7 , який переховувався від органів досудового розслідування та слідства, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючої обставини - вчинення злочину в умовах воєнного стану, і призначив обвинуваченому, з урахуванням характеру вчинених злочинів в умовах воєнного стану, законне покарання.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді кримінального провадження, в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2