Справа № 554/10496/24 Номер провадження 22-ц/814/3790/25Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
03 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування шкоди, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Полтавській області, в якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 40000 моральної шкоди яка передбачена ст.ст. 3, 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», 10000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 7000 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 14.06.2023 у справі №550/498/23 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №159598 від 15.04.2023.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.09.2023 року у справі №550/498/23 апеляційну скаргу адвоката Рака А.С. задоволено. Постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 14.06.2023 року скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Незаконне притягнення до адміністративної відповідальності внаслідок незаконних дій працівників поліції призвело до завдання йому моральної та майнової шкоди.
Враховуючи перебування під судом 165 днів та положення ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виходячи із мінімального розміру заробітної плати станом на день подання позову 8000 грн., розмір моральної шкоди становить 40000 грн.
Окрім того, з метою захисту прав та інтересів в суді першої інстанції у справі №550/498/23 та в подальшому з метою подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та захисту своїх інтересів у Полтавському апеляційному суді у справі він уклав договір від 20.06.2023 про надання правової допомоги та представництва із АО «Юридичний альянс» та поніс витрати на послуги адвоката у сумі 10000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., 5000 грн. майнової шкоди та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 600 грн., а всього7600 грн.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.
Судовий збір покладено на державу.
Частково задовольняючи позов, місцевий суд встановив правові підстави для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначив в 2000 грн. та оцінивши співмірність витрат на послуги адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних робіт дійшов висновку, що витрати понесені у справі про притягнення до адмінвідповідальності підлягають стягненню в сумі 5000 грн.
Не погодившись з рішенням суду ГУНП в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідача заподіяли моральну шкоду.
Вважає, що позивачем не доведено факт завдання йому моральних страждань та не надано жодних доказів, які підтверджують наявність моральної шкоди.
Звертає увагу на недоведеність понесених витрат на правову допомогу.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №159598 від 15.04.2023, водій ОСОБА_1 15.04.2023 о 00:14 год. в смт. Чутове по вул. Полтавський Шлях, 43 Полтавської області керував автомобілем Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки т/з та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 14.06.2023 у справі №550/498/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.09.2023 скасовано постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 14.06.2023. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, внаслідок незаконних дій працівників поліції, що призвело до спричинення моральної та майнової шкоди, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд встановив наявність неправомірних дій заподіювача шкоди та спричинення внаслідок цього шкоди позивачу, яку стягнув виходячи з засад розумності, справедливості та співмірності.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалося вище, постановою Полтавського апеляційного суду від 26.09.2023 скасовано постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 14.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, апеляційною інстанцією було встановлено порушення працівниками поліції положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), викладений правовий висновок про те, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
В даному випадку, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, що було встановлено під час розгляду апеляційної скарги на постанову місцевого суду.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження №61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173, 185 КУпАП, є помилковими.
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення».
Колегія суддів вважає, що дії працівників поліції щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, що в подальшому слугувало підставою для притягнення його до відповідальності, відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є достатньою правовою підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду в сумі 2000 грн., суд першої інстанції врахував характер спричиненої шкоди, значення справи для сторони та керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до вірного висновку, що вказана сума буде справедливою сатисфакцією потерпілому.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять вказівки на обставини, які-б свідчили про їх помилковість.
Колегією суддів відхиляються твердження апелянта про те, що по справі відсутні докази вини працівників поліції, а відтак відсутні правові підстави для покладення на ГУНП в Полтавській області обв'язку по відшкодуванню моральної шкоди.
В даному випадку відшкодування моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу та доведеності вини в діях конкретної посадової особи.
Разом із тим, таке твердження не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення через відсутність в його діях складу правопорушення та встановлені протиправні дії поліцейських під час складання протоколу свідчать про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Матеріалами справи доводиться укладання між ОСОБА_1 та АО «Юридичний Альянс» 20.06.2023 договору про надання правової допомоги та представництво, згідно п. 4.2. якого гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
Вказаною додатковою угодою сторони визначили гонорар адвоката у справі за апеляційною скаргою на постанову Чутівського районного суд у Полтавської області від 14.06.2023 року у справі № 550/498/23 в сумі 10000 грн.
На підтвердження витрат за надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн. надано акт № 29 про прийняття-передачі наданих послуг від 29.09.2023 та копію квитанції від 29.09.2023 року № 29 на суму 10000 грн.
В даному випадку понесені притягнутим витрати на оплату правової допомоги при здійсненні його захисту в справі про адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 22 ЦК України є матеріальною шкодою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі, визначеному судом першої інстанції.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення витрат на правову допомогу, які був вимушений понести позивач при розгляді справи №550/498/23 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, в розмірі 5000 грн., що відповідає співмірності витрат на адвоката з обсягом виконаних ним робіт по представленню інтересів клієнта в апеляційному суді.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Також колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви апелянта щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.
Так, з матеріалів прави вбачається, що при подачі апеляційної скарги ГУНП в Полтавській області не було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги, в зв'язку з чим, останню, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року було залишено без руху з вказівкою про необхідність сплати 1816,80 грн. судового збору.
На виконання вимог ухвали суду ГУНП в Полтавській області надано платіжну інструкцію №1763 (внутрішній номер 436268037) від 16 липня 2025 року про сплату 4542 грн.
Враховуючи надмірну сплату судового збору 4542 грн. замість 1816,80 грн. (2725,20 грн. надмірно сплачені) апелянт подав заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Зважаючи на доведеність сплати судового збору в значно більшому розмірі, різниця в сумі 2725,20 грн. підлягає поверненню ГУНП в Полтавській області.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Повернути Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області надмірно сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2725,20 грн., згідно платіжної інструкції №1763 (внутрішній номер 436268037) від 16 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2025 року.
Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко О.О. Панченко