Іменем України
30 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 399/242/25
провадження № 22-ц/4809/1503/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Акціонерне товариство «Ідея Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 липня 2025 року у складі головуючого судді Лях М. М.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», в якому просив визнати недійсним п. 1.12 кредитного договору № Z62.00501.004034189 від 18 червня 2018 року, укладеного між ПАТ «Ідея банк» та ним щодо обов'язку укласти договір страхування життя зі страховою компанією Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», визнати недійсним договір страхування життя Z62.00501.004034189 від 18 червня 2018 року, укладений між позивачем та страховою компанією Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» та стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна страхування життя» на його користь 13043, 48 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, 18 червня 2018 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» був укладений кредитний договір про надання кредиту (грошових коштів) на поточні потреби в сумі 100 000, 00 гривень строком на 5 років. Пунктом 1.12 кредитного договору передбачено, що позивач надає згоду на укладання за його рахунок договору добровільного страхування життя, доручає та надає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування, яка додається до даного договору.
В заяві-анкеті, складеній банком, яка була додатком до кредитного договору, вже була зазначена назва страхової компанії. Страхову компанію обирав саме банк, будь-якого вибору позивачу надано не було.
Одночасно з кредитним договором на примусову вимогу банку з визначеним банком страховиком - страховою компанією Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» ним був підписаний договір від 18 червня 2018 року страхування життя строком на один рік, в зв'язку з чим банк за рахунок наданого йому кредиту сплатив пов'язаній з банком страховій компанії 13 043, 48 грн. Відтак, зазначає, що фактично він отримав кредит в розмірі 86 956 грн 52 коп, замість 100 тисяч грн, тобто розмір страхового внеску складає більше 13 % від суми кредиту, що є явно невигідною умовою.
Позивач вважає, що пункт кредитного договору, яким визначено вимогу укласти договір страхування та сам договір страхування мають бути визнані недійсними і такими, що порушують права споживача.
Крім того, позивачу стало відомо, що у 2024 році Акціонерне товариство «Ідея Банк» передало право вимоги за кредитним договором від 18 червня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима Факторинг», на підставі договору факторингу від 19 грудня 2023 року, а останнє через три дні передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал».
ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило щодо задоволення позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що зі змісту п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 100 000 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності). За умовами п. 1.12 кредитного договору позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування. У підписаній позивачем Заяві-Анкеті, зокрема, вказано про обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя». Таким чином, позивач в письмовому вигляді підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, і він надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви. Тобто факт погодження позивачем своїм підписом з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням, є підтвердженим.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте, матеріали справи не містять таких доказів. На виконання умов п.1.12 кредитного договору - 18 червня 2018 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189. Умовами п. 3.2 договору страхування встановлено, що цей договір набуває чинності з 18 червня 2018 року, але не раніше дня отримання страхового внеску на поточний рахунок страховика, вказаного у розділі 12 цього договору у повному обсязі.
Пунктами 4.4, 4.5 договору страхування визначено, що розмір страхового внеску за цим договором становить 13 043 грн 48 коп. Сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні договору. 18 червня 2018 року банк провів оплату страхового внеску у розмірі 13 043 грн 48 коп. за вищевказаним договором страхування відповідно до його умов. Отже, на підставі договору кредиту та договору страхування позичальник/страхувальник доручив банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 13 043 грн 48 коп, згідно з умовами визначеними зазначеними договорами.
Наявність доказів перерахунку грошових коштів на рахунок страховика свідчить про те, що договір страхування є укладеним.
Крім того, матеріали справи не містять доказів використання позивачем права на відмову від договору страхування відповідно до п.11.2. Таким чином, позовні вимоги є безпідставним (а.с.52-54).
ТОВ «ФК «Профіт капітал» подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило щодо позовних вимог. Вказало, що відповідно до кредитного договору Z62.00501.004034189 від 18 червня 2018 року банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 100000 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентами згідно з умовами цього договору.
До кредитного договору від 18 червня 2018 року було укладеного договір добровільного страхування життя на випадок смерті внаслідок нещасного випадку, який є невід'ємною частиною кредитного договору та був підписаний страхувальником - ОСОБА_1
ОСОБА_1 підписуючи зазначений договір страхування, погодився з усіма його істотними умовами, зокрема з умовами пункту 4 договору, відповідно до якого страхова сума за договором встановлюється у розмірі 86956, 52 грн; одноразовий страховий тариф визначається у відсотковому співвідношенні до страхової суми та встановлюється у розрізі 15%; розмір страхового внеску за договором становить 13043, 48 грн. ОСОБА_1 був належним чином проінформований про своє право відмовитись від укладеного договору добровільного страхування протягом 14 календарних днів з дня його підписання, шляхом подання письмового повідомлення страховикові за умови попереднього письмового погодження з боку вигодо набувача такої відмови.
У відповідності до п. 11.2. договору добровільного страхування життя, у разі своєчасного отримання письмової відмови, страховик зобов'язаний повернути страхувальнику повний обсяг сплаченого страхового внеску протягом 14 календарних днів. При цьому договір вважатиметься неукладеним, випадки, що мають ознаки страхових, не визначатимуться страховими подіями, і жодна зі сторін не матиме жодних зобов'язань за цим договором.
Таким чином, укладення договору страхування є добровільним, погодженим сторонами правочином, який містить усі істотні умови, а також чіткий механізм відмови страхувальника, з яким позивач був ознайомлений та погодився під час укладання договору. Більше того на момент підписання договору позивач не звертався з будь-якими зауваженнями або відмовами, не заявляв про незгоду з умовами кредитування. Це свідчить про його усвідомлену згоду на укладання договору.
Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що умови кредитного договору суперечать законодавству чи порушують його права як споживача. Укладання кредитного договору здійснено добровільно, а його умови узгоджені сторонами та відповідають нормам чинного законодавства.
Зазначено, що позивач свідомо підписав усі документи, в тому числі заяву-анкету, в якій підтвердив свою згоду на укладання договору добровільного страхування. Законодавство не зобов'язує банк надавати альтернативні варіанти страхових компаній, якщо це не передбачено самим договором. Факт підписання договору та зарахування кредитних коштів на рахунок позивача є безумовним підтвердженням того, що він погодився з усіма умовами (а.с.62-64).
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про визнання недійсним частини кредитного договору, визнання недійсним договору страхування відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що 18 червня 2018 року між ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладеного кредитний договір № Z62.00501.004034189. У Заяві-Анкеті, зокрема, вказано про обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя». 18 червня 2018 року між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» було укладено договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189. відтак, суд дійшов висновків, що позивач в письмовому вигляді підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, і він надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви. Тобто факт погодження позивачем своїм підписом з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням, є підтвердженим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 липня 2025 року та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування зазначив, що банком йому було нав'язано непотрібний договір страхування, який не забезпечував відшкодування банку всієї суми кредиту протягом строку дії кредитного договору, а виявився марною тратою коштів.
Апелянт звернув увагу, що під час розгляду справи суд першої інстанції не проаналізував доцільності укладання договору страхування життя на один рік за занадто завищеною ціною, не надав оцінки умовам цього договору, а тому помилково відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відтак, вважає, що пункт кредитного договору, яким визначено вимогу укласти договір страхування та сам договір страхування мають бути визнані недійсними і такими, що порушують права споживача, а кошти, які страхова компанія отримала за рахунок наданого йому споживчого кредиту підлягають поверненню.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказала, що у підписаній позивачем Заяві-Анкеті, зокрема, вказано про обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна «Страхування життя». Таким чином, позивач в письмовому вигляді підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, і він надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви. Тобто факт погодження позивачем своїм підписом з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням, є підтвердженим.
Звернула увагу, що згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте, матеріали справи не містять таких доказів. На виконання умов п.1.12 кредитного договору - 18 червня 2018 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» був укладений договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189. Умовами п.3.2 договору страхування встановлено, що цей договір набуває чинності з 18 червня 2018 року, але не раніше дня отримання страхового внеску на поточний рахунок страховика, вказаного у розділі 12 цього договору у повному обсязі. Пунктами 4.4, 4.5 договору страхування визначено, що розмір страхового внеску за цим договором становить 13 043 грн 48 коп. Сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні договору. 18 червня 2018 року банк провів оплату страхового внеску у розмірі 13 043 грн 48 коп за вищевказаним договором страхування.
Вказала, що наявність доказів перерахунку грошових коштів на рахунок страховика свідчить про те, що договір страхування є укладеним. Крім того, матеріали справи не містять доказів використання позивачем права на відмову від договору страхування відповідно до п.11.2.(а.с.175-177).
Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.
Позивач у судове засідання апеляційного суду, призначене на 30 жовтня 2025 року на 10.30 год, не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.199). Причини неявки суду не повідомив.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» - Приходи О. В., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
18 червня 2018 року між ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.00501.004034189.
Пунктом 1.1. договору визначено, що банк надає позичальнику кредитні кошти в розмірі 100000 гривень, на строк 60 місяців, з процентною річною ставкою та графіком платежів.
За умовами п. 1.12 кредитного договору позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування (а.с.13-16).
У Заяві-Анкеті, зокрема, вказано про обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», вказана заява - анкета підписана самим позивачем (а.с.17).
На виконання умов п.1.12 кредитного договору - 18 червня 2018 року між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»був укладений договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189 (а.с.18).
Умовами п.3.2 договору страхування встановлено, що цей договір набуває чинності з 18 червня 2018 року, але не раніше дня отримання страхового внеску на поточний рахунок страховика, вказаного у розділі 12 цього договору у повному обсязі.
Пунктами 4.4, 4.5 договору страхування визначено, що розмір страхового внеску за цим договором становить 13 043 грн 48 коп. Сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні договору.
18 червня 2018 року банк провів оплату страхового внеску у розмірі 13 043 грн 48 коп. за вищевказаним договором страхування відповідно до його умов, що підтверджується платіжною інструкцією №3170840 від 18 червня 2018 року (а.с.58 зворот).
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «Оптіма факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого клієнт (АТ «Ідея банк») відступило на користь фактора (ТОВ «Оптіма факторинг»), а фактор прийняв права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників (а.с.19- 25, 65-76).
Згідно Реєстру боржників від 19 грудня 2023 року ТОВ «Оптіма факторинг» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00501.004034189 від 18 червня 2018 року в сумі 43717, 55 грн (а.с.72-74).
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого клієнт відступає на користь фактора, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників (а.с.26-30, 77-85).
Згідно Реєстру боржників від 22 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00501.004034189 від 18 червня 2018 року (а.с.82-84).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
У статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що позивач в письмовому вигляді підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, і він надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви. Тобто факт погодження позивачем своїм підписом з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням, є підтвердженим, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 18 червня 2018 року між ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.00501.004034189. Пунктом 1.1. договору визначено, що банк надає позичальнику кредитні кошти в розмірі 100000 гривень, на строк 60 місяців, з процентною річною ставкою та графіком платежів.
Умовами п. 1.12 кредитного договору позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування (а.с.13-16).
18 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав Заяву-Анкету. У вказаній заяві зазначена його особиста інформація, а також визначено обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» (а.с.17).
18 червня 2018 року між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» був укладений договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189 (а.с.18).
Пунктом 1.1. вказаного визначено, що предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із життям застрахованої особи.
Умовами п.3.2 договору страхування встановлено, що цей договір набуває чинності з 18 червня 2018 року, але не раніше дня отримання страхового внеску на поточний рахунок страховика, вказаного у розділі 12 цього договору у повному обсязі. Пунктами 4.4, 4.5 договору страхування визначено, що розмір страхового внеску за цим договором становить 13 043 грн 48 коп. Сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні договору.
18 червня 2018 року банк провів оплату страхового внеску у розмірі 13 043 грн 48 коп. за вказаним договором страхування відповідно до його умов, що підтверджується платіжною інструкцією №3170840 від 18 червня 2018 року (а.с.58 зворот).
Відтак, враховуючи зазначені вище докази, позивач свідомо підписавкредитний договір № Z62.00501.004034189, договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189 та анкету-заяву, в яких підтвердив свою згоду на укладання договору добровільного страхування. Факт підписання договору та зарахування кредитних коштів на рахунок позивача є безумовним підтвердженням того, що він погодився з усіма умовами
Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що умови кредитного договору суперечать законодавству чи порушують його права як споживача. Укладання кредитного договору здійснено добровільно, а його умови узгоджені сторонами та відповідають нормам чинного законодавства.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що споживач мав право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні такі докази.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору недійсним.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 12.11.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник