Житомирський апеляційний суд
Справа №287/1271/25 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.
Номер провадження №33/4805/995/25
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
12 листопада 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника -адвоката Єгорова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Єгорова Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Олевського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,6 грн.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, 22 травня 2025 року о 16 год. 50 хв. в м. Олевську, по вул. Князя Олега (Пушкіна), керуючи скутером «Yamaha», не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, при цьому здійснив падіння на узбіччя, чим спричинив пошкодження транспортного засобу.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Єгоров С.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження відносно останнього. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не дав належної і об'єктивної оцінки фактичним обставинам справи та відсутності складу адміністративного правопорушення.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження адвокат посилається на те, що копію судового рішення не було вручено в день її винесення. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 оскаржувану постанову направлено в кабінет Електронного суду 09.07.2025 (а.с. 37), а оприлюднено в ЄДР судових рішень 10.07.2025. Десятиденний строк закінчувався у вихідний день 19.07.2025 (субота), а скаргу подано у перший робочий день 21.07.2025 (а.с. 39).
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення адвоката Єгорова С.О., який доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 338558 від 22.05.2025, ОСОБА_1 22 травня 2025 року о 16 год. 50 хв., в м. Олевську, по вул. Князя Олега (Пушкіна), керував скутером «Yamaha», не врахував дорожньої обстановки та не впоравшись з керуванням, здійснив падіння на узбіччя, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху. Відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
В своїх письмових поясненнях водій ОСОБА_1 стверджував, що він вів скутер в руках від магазину додому. Далі події не пам'ятає, бо перед цим вживав спиртні напої.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді першої інстанції підтвердили вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_1 і те, що він повів мопед від магазину в руках.
В матеріалах справи містяться наступні документи:
- протокол огляду місця ДТП з додатками: схема, опис пошкоджень ТЗ - подряпини скутера, який належить ОСОБА_1 (а.с. 3);
- копія протоколу серії ЕПР1 № 338549 від 22.05.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 6);
- копія постанови серії ЕНА № 4793985 від 22.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП (а.с. 7);
- копія роздруківки приладу ALCOTEST 6810 від 22.05.2025 про виявлення у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння, результат тесту 3,26 проміле (а.с. 5).
Проаналізувавши вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що виразилося у порушення ним п. 12.1 ПДР України.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
При оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду не було дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, не грунтуються на належних та допустимих доказах.
Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із останнім.
Свій висновок суд обґрунтував порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР України (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), що стало причиною виникнення даної ДТП.
Такого висновку суд дійшов з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення, відхиливши пояснення свідків.
В той же час, такі висновки суду не базуються на повному та всебічному дослідженню фактичних обставин події та матеріалів справи.
При оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Так, судом не враховано, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення, на який послався суд, не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зокрема, зазначена норма передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
В той же час, у протоколі серії ЕПР1 № 338558 від 22.05.2025 не зазначено про пошкодження транспортних засобів та яких саме, що виключає відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Отже, протокол серії ЕПР1 № 338558 від 22.05.2025 не є належним доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень і самостійно змінив фабулу адміністративного правопорушення, доповнивши її посиланням на пошкодження транспортного засобу без зазначення потерпілої сторони.
При цьому, судом не враховано, що не будь-яке порушення ПДР України, яке потягло пошкодження транспортних засобів, підпадає під відповідальність за ст. 124 КУпАП, а тільки щодо пошкодження іншого транспортного засобу.
Зазначений висновок апеляційного суду випливає з наступного аналізу норм законодавства.
Стаття 9 Кодексу про адміністративні правопорушення наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Звертає увагу і зміст п. 2 ч. 1 ст. 34 КУпАП, який обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнає відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди.
Одночасно у примітці до ст. 124 КУпАП вказано про те, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вже зі змісту вказаних норм можна дійти висновку щодо того, що порушення Правил дорожнього руху, вчинення якого не посягає на власність, права і свободи громадян, оскільки в таких випадках шкода завдається самому порушникові, не може бути визнане адміністративним правопорушенням. Об'єктивною ознакою правопорушення, що відбиває шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, заподіяння або реальну загрозу заподіяння істотної шкоди суспільним відносинам, способу життя, усталеним соціальним цінностям, є саме суспільна небезпека.
Отже аналіз зазначених норм дозволяє виснувати, що основною кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, окрім порушення правил дорожнього руху, є наявність пошкодження майна (транспортного засобу), яке б заподіяло шкоду сторонній особі, яка може бути відшкодована, а не самому правопорушнику.
За таких обставин, а також з огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд встановив, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпіла особа є однією і тією ж особою. Не доведено спричинення будь-якої іншої шкоди, передбаченої ст. 124 КУпАП, крім шкоди майну, що належить самій особі.
Таким чином, обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не містять усіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що суперечить вимогам ст. 256 КУпАП. Дії, вчинені ОСОБА_1 , не посягнули на суспільні відносини у сфері власності, як обов'язковий об'єкт правопорушення за ст. 124 КУпАП, а отже, склад адміністративного правопорушення відсутній.
У зв'язку з цим постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Олевського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Єгорова Сергія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Скасувати постанову судді Олевського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь