Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7925/24 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
13 листопада 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 296/7925/24 за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Божок Романа Олексійовича про ухвалення додатково рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Божок Романа Олексійовича на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 26 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Драча Ю.І. у місті Житомирі,
У серпні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (далі ТОВ «Гелексі Фінанс) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Договором №28-12-2023-02 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 28 грудня 2023 року у сумі 120 614,88 грн, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 56 114,88 грн (49 885,00 - сума кредиту, 6 229,88 грн - проценти) та штрафу за Договором застави транспортного засобу у сумі 64 500,00 грн. Також просив вирішити питання судових витрат.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
01 травня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира представником ОСОБА_1 - адвокатом Божок Р.О. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 26 травня 2025 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву, стягнувши з ТОВ «Гелексі Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував надані докази в підтвердження понесених відповідачем витрат та не врахував судової практики Верховного Суду, чим порушив норми процесуального та матеріального права.
Звертає увагу, що відповідач є діючим військовослужбовцем та після важкого поранення проходить дороговартісне лікування. Він був змушений захищатись від безпідставних вимог позивача про стягнення неіснуючої заборгованості та у зв'язку з чим, поніс обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу.
Зазначає, що він брав участь у всіх судових засіданнях - від розгляду заяви про перегляд заочного рішення до слухання справи по суті і ухвалення судового рішення. Ним було підготовлено важливі процесуальні документи. Відомості про орієнтований розрахунок витрат, які відповідач планує понести у зв'язку зі слуханням справи, було зазначено у відзиві на позовну заяву від 02 квітня 2025 року.
Також безпосередньо в судовому засіданні 29 квітня 2025 року в день ухвалення основного рішення під повну - аудіо та - відео фіксацію ним було заявлено остаточний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн і зазначено про те, що заява разом з відповідними доказами буде подана у визначений процесуальним законом - протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення.
Вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що відсутність доказів фактичної оплати за надану правничу допомогу є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.
Згідно правового висновку Верховного Суду, витрати за надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Вказує, що умовами додаткової угоди від 11 лютого 2025 року, яка є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги розмір витрат підлягає сплаті клієнтом протягом 90 днів після підписання акту здавання-приймання послуг за надану правову допомогу в сумі, визначеній в акті, шляхом сплати визначеної суми за реквізитами Бюро, вказаними в рахунку-фактурі, а отже для підтвердження таких витрат є необов'язковою їх безпосередня сплата.
Така позиція також підтверджена правовими висновками, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18, від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19.
13 червня 2025 року через систему «Електронний Суд» адвокат Божок Р.О. подав заяву, в якій зазначив, що під час подання апеляційної скарги, у зв'язку з технічним збоєм підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», до апеляційної скарги не долучився додаток - орієнтовний розрахунок понесених судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Гелексі Фінанс» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ТОВ «Гелексі Фінанс» - адвокат Дударенко А.М. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає її законною та обгрунтованою.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Божка Р.О. надійшла заява, де він просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі та розглядати справу без його участі та без участі його довірителя.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 та його представник - адвокат Божок Р.О. в судове засідання не з'явились. Враховуючи вище зазначену заяву, суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача на підтвердження оплати послуг за правову допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн надав до суду лише акт здавання-приймання послуг з надання правової допомоги від 30 квітня 2025 року, договір про надання правничої допомоги в сумі від 11 лютого 2025 року, додаткову угоду від 11 лютого 2025 року та рахунок-фактору №5 від 30 квітня 2025 року на суму 30 000,00 грн.
Разом з тим, місцевий суд наголосив, що представником ОСОБА_1 не надано жодного підтвердженого доказу про оплату таких послуг, документи, що свідчать про оплату послуг та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Також суд зазначав, що представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Божок Р.О. у судових засіданнях не заявляв про необхідність здійснення розподілу судових витрат, зокрема і в день винесення рішення суду (29.04.2025), хоча був присутній в судовому засіданні. Крім того, адвокатом не було зазначено про надання доказів понесення витрат на правову допомогу після винесення рішення, про орієнтовану суму витрат зазначено лише у відзиві на позовну заяву, а тому і дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, мотивуючи таким.
Установлено, що у серпні 2024 року представник ТОВ «Гелексі Фінанс звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1
29 квітня 2025 року Корольовським районним судом міста Житомира ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Гелексі Фінанс» відмовлено.
Із матеріалів справи слідує, що 01 травня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира було подано заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Божок Р.О. про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 30 000,00 грн (том 1 а.с.334).
15 травня 2025 року представником позивача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що сума витрат в розмірі 30 000,00 грн перевищує розмір встановлений в орієнтовному розрахунку, що наведений у відзиві на позовну заяву. Також зазначено, що справа не є значної складності та заявлена сума не є співмірною з обсягом виконаної роботи. Крім цього, зазначено, що представником відповідача порушено порядок подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу ( том 1 а.с. 1-7).
За положеннями пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 270 ЦПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву( пункт 8 частина 2 статті 141 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що представником відповідача адвокатом Божок Р.О. був поданий відзив на позовну заяву з якого слідує, що у зв'язку з необхідністю захисту порушених прав в судовому порядку відповідачем орієнтовно будуть понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн, які можуть бути більшими на день винесення судового рішення по справі, остаточний розрахунок яких буде надано згідно вимог чинного процесуального законодавства по факту підписання акту здавання-приймання послуг.
За матеріалами справи встановлено, що судове рішення у цій справі постановлено 29 квітня 2025 року.
01 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Божок Р.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд вирішити питання щодо розподілу понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу пов'язану із долученням адвоката для представництва інтересів відповідача у розмірі 30 000,00 грн (а.с. 394).
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представник до заяви додав: договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2025 року, додаткову угоду від 11 лютого 2025 року, акт здавання-приймання послуг з надання правової допомоги від 30 квітня 2025 року, в якому зазначено перелік наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), що складає 30 000,00 грн, рахунок - фактура № 5 від 30 квітня 2025 року (а.с.235-238).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17 від 23 грудня 2021 року, № 329/766/18 від 10 листопада 2021 року, № 178/1522/18 від 01 вересня 2021 року викладено правову позицію: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що 11 лютого 2025 року між адвокатом Божок Р.О. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.235).
Згідно з пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2025 року, Клієнт оплачує адвокату за надання послуг гонорар в узгодженому сторонами розмірі, а також відшкодовує всі додаткові витрати адвоката, понесені ним при виконанні даного договору.
Відповідно пункту 3.2 розмір гонорару встановлюється за домовленістю сторін.
Пунктом 3.3 передбачено, що до складу витрат включаються витрати з оформлення документів, телефонних переговорів, виготовлення ксерокопій документів та транспортні витрати.
Як убачається з додатку №2 до договору про надання правничої допомоги від 11 лютого 2025 року акту здавання-приймання послуг з надання правничої допомоги від 30 квітня 2025 року в якому зазначено, що вартість послуг Адвокатського бюро «Божок та партнери» за цим актом складає 30 000,00 грн, які будуть сплачені у бюро згідно рахунку-фактури в разі погодження даного акту (а.с. 237).
Рахунок-фактура № 5 від 30 квітня 2025 року передбачає, що згідно Додаткової угоди (Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 11 лютого 2025 року) сторони домовились, що винагорода Бюро сплачується протягом 90 днів після підписання акту здавання-приймання послуг за надану правову допомогу в сумі, визначеній в акті, шляхом сплати визначеної суми за реквізитами Бюро, вказаними в рахунку-фактурі. Підлягає сплаті до 28 липня 2025 року (а.с.238).
Встановлено, що представник відповідача. - адвокат Божок Р.О. у ході розгляду справи в суді першої інстанції подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (том 1 а.с. 160-161), додаткові пояснення у справі (том 1 а.с. 162-170), повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі (том 1 а.с. 171-174), приймав участь в судових засіданнях (том 1 а.с. 180-181, 192-193, 222-223), подавав відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 197-201) та заяву про ухвалення додаткового рішення (том 1 а.с. 6).
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів заявника щодо підстав ухвалення додаткового рішення у справі, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Божок Р.О. про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл витрат на правову допомогу.
Відтак, відмова суду першої інстанції у розподілі витрат на професійну правничу допомогу з підстав ненадання заявником доказів фактичної оплати послуг (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Разом з тим, 15 травня 2025 року представником позивача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що сума витрат в розмірі 30 000,00 грн перевищує розмір встановлений в орієнтовному розрахунку, що наведений у відзиві на позовну заяву. Також зазначено, що справа не є значної складності та заявлена сума не є співмірною з обсягом виконаної роботи. Крім цього, зазначено, що представником відповідача порушено порядок подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу ( том 1 а.с. 1-7).
З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на їх виконання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Божок Р.О. підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення із ТОВ «Гелексі Фінанс» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Божок Романа Олексійовича задовольнити частково.
Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 26 травня 2025 року скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Божок Романа Олексійовича - задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
У задоволенні заяви про стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складено: 13 листопада 2025 року.