Житомирський апеляційний суд
Справа №276/880/25 Головуючий у 1-й інст. ЗБАРАЖСЬКИЙ А. М.
Номер провадження №33/4805/813/25
Категорія ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
12 листопада 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хорошівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 , повторно, будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, 02.05.2025 о 10 год 20 хв в с-ще Хорошів по вул.Монастирська керував трактором ЕНЕЙ-200, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри на обличчі. Пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу ALCOtest 6810 та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказав, що в матеріалах справи відсутні докази законності зупинки транспортного засобу під його керуванням та порушення ним ПДР, у зв'язку з чим усі складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи в тому, чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Також, вважає, що наявний у справі відеозапис не відповідає вимогам законодавства, оскільки є фрагментарним і не містить повної фіксації правопорушення, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом у справі. Наголосив, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння. З відеозапису чітко видно, що він поводить себе адекватно, ввічливо, мова чітка, зрозуміла, координація рухів також не порушена, відсутня жвавість рухів. Працівники поліції лише формально вказали на ознаки сп'яніння, яких насправді не було. Послався на не відсторонення його від керування транспортним засобом та відсутність у матеріалах справи акта приймання транспортного засобу іншою особою, відповідальною за його зберігання. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 послався на рішення ЄСПЛ щодо необхідності доведення вини «поза розумним сумнівом».
Належним чином повідомлені про час та місце судового засідання ОСОБА_1 та його захисник Шморгун О.П. до суду апеляційної інстанції не з'явились. Захисник - адвокат Шморгун О.П. надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Доводи апеляційної скарги підтримує повністю. Тому, зважаючи на його волевиявлення, враховуючи положення ч.6 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність учасників справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.2 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №317792 від 02.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , 02.05.2025 о 10 год 20 хв в с-ще Хорошів по вул.Монастирська керував трактором ЕНЕЙ-200, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри на обличчі. Від проходження огляду на стан визначення алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Алкотест Драгер 6810 та проходження такого огляду в найближчому медичному закладі відмовився, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №317792 від 02.05.2025 (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.05.2025 (а.с.8); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України, та ст.268 КУпАП (а.с.3); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 02.05.2025 (а.с.5); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4633019 від 02.05.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП (а.с.9); копією постанови судді Володарсько-Волинського районного суду від 05.08.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с.17-18); відеозаписом фіксації обставин події з портативного відеореєстратора поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля (а.с.13).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Досліджені суддею докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі із автомобільного відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 . Даний доказ є належним і допустимим, оскільки не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. Відеозапис припинявся лише на час складення протоколу про адміністративне правопорушення, що не є істотним порушенням та не спростовує встановлених обставин справи.
З відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останнього було проінформовано про причини зупинки та наявність ознак алкогольного сп'яніння. Водій відмовився виконувати законну вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і в закладі охорони здоров'я, незважаючи на роз'яснення наслідків такої відмови, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
Слід зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції, а тому доводи апеляційної скарги у частині відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак сп'яніння та відсутності підстав для проведення відповідного огляду не є слушними.
Відеозаписом підтверджено, що дії працівників поліції відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» і його було неодноразово проінформовано про конкретну причину зупинки (не включив світловий показник повороту). При цьому, незгода з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля не звільняла ОСОБА_1 від обов'язку пройти огляд на стан сп'яніння відповідно до п.2.5 ПДР, оскільки у водія були виявлені ознаки сп'яніння. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України.
Відеозаписом також підтверджено, що водія було відсторонено від керування транспортним засобом шляхом заборони подальшого руху. При цьому, законодавством не передбачено обов'язкового складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу під час відсторонення особи від керування транспортним засобом.
Судові рішення, на які посилався ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич