Справа № 170/367/25 Провадження №33/802/761/25 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л.
Доповідач: Подолюк В. А.
12 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Кирилюк-Гуж Д.С., прокурора Бурка О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кирилюк-Гуж Діани Сергіївни на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка народилась та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , секретаря судових засідань Шацького районного суду (з 05.07.2022 по 17.01.2025 секретар Шацького районного суду Волинської області), РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Також з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) 60 грн.
Так, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона обіймаючи посаду секретаря Шацького районного суду Волинської області з 05.07.2022 по 17.01.2025, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до пп.«в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст.172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, у порушення вимог абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», 17.01.2025 припинивши діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, а саме 11.03.2025 о 18 год. 02 хв. без поважних причин, подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність просить скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Зазначає про те, що ч.1 ст.172-6 КУпАП передбачає відповідальність саме за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Проте, у ОСОБА_1 існували обставини, які унеможливили своєчасне подання нею декларації, тобто поважні причини, про що зазначалось в місцевому суді. Несвоєчасне подання декларації було зумовлено серйозним погіршенням ментального здоров'я ОСОБА_1 , що в період часу до 16.02.2025 (останній день подання декларації «при звільненні») позбавляв її можливості оперативно та своєчасно приймати вольові рішення, адекватно оцінювати свої дії та їх наслідки, впливав на пам'ять, концентрацію уваги, здатність до планування та пріоритизації завдань. Відповідно внаслідок цього мала місце психоемоційна дезорганізація поведінки, що призвела до несвоєчасного подання декларації не через умисел чи недбалість, а саме через тимчасову обмеженість психічних функцій. З цього приводу місцевому суду в якості доказів були надані відповідні медичні документи, однак, суд таким обставинам і доказом належної оцінки не надав. Захисник переконана, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП за обставин, які викладені у складеному щодо неї протоколі, оскільки вона не мала жодного умислу на ухилення від своєчасного подання декларації або приховування будь-якої інформації. Посилаючись на це, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу, де вказує про безпідставність апеляційних доводів, у зв'язку з чим просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши ОСОБА_1 та її захисника Кирилюк-Гуж Д.С., які скаргу підтримали і просили задовольнити, прокурора, який вважав скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до такого висновку.
За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду в цій частині є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідальність за якою настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при цьому суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої 45 Закону України «Про запобігання корупції зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).
Статтею 1 Закону визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до п.п.«в» п.1 ч.1 ст.3 Закону суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ст.294 КУпАП).
У поданій апеляційній скарзі сторона захисту не заперечує той факт, що ОСОБА_1 являється суб'єктом, на якого поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції», і при звільненні вона повинна була протягом 30 календарних днів з дня припинення подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Також сторона захисту не заперечує і те, що декларація про яку йде мова в даній справі, подана ОСОБА_1 не у строк, який визначений Законом.
Водночас, апелянт вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП із посиланням на те, що така декларація нею не була подана у строк, передбачений Законом через поважні на те причини.
Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.
Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме - несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №221 від 25.06.2025; відомостями з Реєстру НАЗК на веб-сайті «nazk.gov.ua», згідно яких ОСОБА_1 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення о 18:02 год. 11.03.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.05.2025; повідомленням Національного агентства про факт несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими доказами у справі, які самі по собі і в сукупності, не викликають сумнівів та узгоджуються між собою.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскаржувана постанова судді в цій частині є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
При цьому, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування несвоєчасно подала із поважних те причин, що на їх думку, виключає в її діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є повністю безпідставними з огляд на таке.
Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, яка тягне за собою перебування особи на лікуванні, що фізично унеможливлює її подання, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
В якості доказів щодо неможливості вчасного подання декларації ОСОБА_1 стороною захисту надані виписки з медичної картки амбулаторного хворого від 18.07.2025, консультативний висновок спеціаліста від 12.09.2025, в яких зазначено про те, що ОСОБА_1 у січні місяці 2025 року захворіла, встановлено діагноз, у зв'язку з чим їй рекомендовано приймати лікування амбулаторно, та вона пройшла курс лікування амбулаторно з 18.01.2025 по 09.03.2025, а також відповідні довідки (накази) про проходження її чоловіком служби в ЗСУ, його відправлення у відрядження для виконання бойових завдань, отримання ним травм у зв'язку з виконанням бойових завдань 18.03.2024.
Проте, на думку апеляційного суду такі докази жодним чином не можуть свідчити про неможливість чи перешкоди ОСОБА_1 у вчасному поданні декларації, тобто про поважність причин несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка повинна була бути подана до 16.02.2025, а фактично подана 11.03.2025.
Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення в частині доведеності винуватості ОСОБА_1 жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення нею адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Водночас, апеляційний суд вважає, що є правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, на підставі ст.22 цього ж Кодексу у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитись усним зауваженням, з огляду на таке.
За положеннями ст.23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому, суд за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам.
Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.
Суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, ці норми закону у повній мірі не дотримані.
Так, судом не в повній мірі були враховані обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, а саме характер вчиненого правопорушення, яке фактично не призвело до будь-яких негативних наслідків, не заподіяло шкоди іншим особам або ж державі, тяжких наслідків від її дій не настало, вона вперше притягується до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, працює, де добросовісно ставиться до виконання своїх обов'язків, відсутність обставин, які обтяжують її відповідальність, а також тривалість порушеного строку щодо подання декларації, який є незначним.
Окрім того, ОСОБА_1 жодним чином не заперечує факту щодо несвоєчасного подання декларації.
Також апеляційний суд враховує ті обставини, що ОСОБА_1 у період коли необхідно було подати декларацію захворіла, у зв'язку з чим проходила лікування амбулаторно тривалий час. Крім того, як вона пояснила, її чоловік ОСОБА_2 проходить службу в ЗСУ, брав безпосередню участь у бойових діях під час чого отримав поранення, що також вплинуло на її стан здоров'я. З цього приводу у матеріалах справи містяться відповідні докази.
Таким чином, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, застосування щодо ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу є явно несправедливим.
За наведених вище обставин, апеляційний суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-2 КУпАП, на підставі ст.22 цього ж Кодексу, - у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, і обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі відповідно закрити на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.
На думку суду, в даному випадку з урахуванням вищенаведеного, застосування саме такого заходу, як усне зауваження, буде достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.
Керуючись ст.22, 284, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кирилюк-Гуж Діани Сергіївни задовольнити частково.
Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 в частині накладеного адміністративного стягнення, - скасувати.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП на підставі ст.22 цього ж Кодексу, у зв'язку з малозначністю вчиненого та обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк