Справа № 761/17520/25
Провадження № 1-кп/761/3283/2025
15 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
законного представника потерпілої ОСОБА_8 ,
провівши у закритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду в м. Києві кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100060000251 від 14.02.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин Вінницької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч. 6 ст. 152 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100060000251 від 14.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч. 6 ст. 152 КК України.
До суду надійшло клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов'язання, яке мотивовано тим, що адміністрація ДУ «Київський слідчий ізолятор» належним чином не забезпечує йому лікування, що ставить під загрозу його здоров'я.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, ризики, які враховувались раніше судом при застосуванні даного заходу забезпечення, не змінилися та не зменшились, менш суворіший запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на недоведеність ризиків неправомірної процесуальної поведінки підзахисного, незадовільного стану здоров'я останнього, та ненадання належної медичної допомоги в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», у зв'язку із чим просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника, просив не продовжувати строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запевнив у своїй зразковій процесуальній поведінці, повідомив про погіршення стану його здоров'я, у зв'язку із перебуванням під вартою.
Законний представник потерпілої ОСОБА_9 підтримала думку прокурора.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження та законного представника потерпілої, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступних висновків.
Так, згідно з положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
До обвинуваченого ОСОБА_7 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу слідчим суддею під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Наразі ОСОБА_7 набув вже статусу обвинуваченого та обґрунтованість висунутого обвинувачення перевірятиметься судом в ході судового розгляду.
Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
При цьому, виходячи зі змісту поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також, судом при вирішенні питання доцільності щодо продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуються наступні дані щодо особи обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_7 , раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, неодружений.
На момент вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обставини, які враховувалися судом раніше не змінилися, ризики не зменшились та продовжують існувати.
Так, при вирішенні питання про доцільність застосування заходу забезпечення, під час досудового розслідування судом, враховувались існування ризиків можливої неправомірної поведінки ОСОБА_7 , передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про їх вагомість, однак ретельнішу оцінку цим доказам, суд надаватиме під час їх дослідження та вивчення змісту.
Також, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості та характер висунутого обвинувачення, суспільна небезпека інкримінованого кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, усвідомлення обвинуваченим, що в разі доведення винуватості йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, що переконливо дає підстави для висновків про реальне існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
На переконання суду ненастання вказаних ризиків зумовлене саме застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_7 , наявність постійного місця проживання, у своїй сукупності, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки, що враховані судом.
Крім того, суд, зважаючи на наявні ризики, враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес у даному випадку, переважає інтереси конкретної особи, а саме обвинуваченого ОСОБА_7 на особисту свободу, та про відсутність, у зв'язку з цим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У даному випадку, застосований раніше захід забезпечення у вигляді тримання під вартою є виправданими, як захід процесуального примусу, з огляду на фактичні обставини за яких ОСОБА_7 інкримінується вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень.
У зв'язку із наведеним у сукупності, суд на даний час вважає, що менш суворіший запобіжний захід не здатен буде забезпечити ненастання існуючих ризиків, а відтак клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Водночас, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_7 , його майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинуваченого, його спосіб життя, те, що ОСОБА_7 більш пів року перебуває під вартою, а також те, що зі спливом часу ризки неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого зменшились, оскільки судом допитано неповнолітню потерпілу та її законного представника, враховуючи стан здоров'я обвинуваченого, суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як саме такий розмір застави, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч.4 ст.183 КПК України, вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, а також не буде занадто непомірним для нього.
Отже, клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід встановити до 60 днів.
Також, враховуючи дані наданої у попередніх судових засіданнях захисником документації, щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , та повідомлені у клопотанні про зміну запобіжного заходу обставини, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати в порядку ст. 206 КПК України, зобов'язавши начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити додержання права обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належну медичну допомогу, забезпечивши згідно встановленого діагнозу відповідне лікування, у зв'язку із чим, у разі необхідності, надає свою згоду на етапування останнього до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги відповідно до призначення лікаря.
В ході виготовлення повного тексту ухвали, судом встановлено технічну описку в резолютивній частині ухвали, в частині строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме замість вірного «13 грудня 2025 року» помилково вказано «03 грудня 2025 року», що слід виправити.
Керуючись 314-316 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 13 грудня 2025 року включно.
Строк дії ухвали встановити 60 днів, тобто по 13 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_7 , заставу у виді 150 (ста п'ятидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п'ятдеят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ р/р UA 128201720355259002001012089;Призначення платежу: застава за ОСОБА_7 згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 рокупо справі 761/17520/25, провадження № 1-кс/761/2383/2025, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Обвинувачений або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , у разі внесення застави, такі додаткові обов'язки:
-прибувати до суду по першому виклику у даному кримінальному провадженні;
-не виїжджати за межі Вінницької області, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну місця свого проживання, роботи, про зміну засобів телефонного зв'язку;
-утриматись від позапроцесуального спілкування з потерпілою та свідком;
-здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ в місті Києві, повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Державної Установи де обвинувачений утримується під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена посадова особа Державної Установи де обвинувачений утримується під вартою, негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти і повідомити усно та письмово головуючого суддю Шевченківського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави і з моменту звільнення обвинуваченого, з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - залишити без задоволення.
Зобов'язати начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити додержання права обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належну медичну допомогу, забезпечивши згідно встановленого діагнозу відповідне лікування, у зв'язку із чим надає свою згоду на етапування останнього до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги відповідно до призначення лікаря.
Про вжиті заходи необхідно повідомити суд.
Копію ухвали направити для виконання до філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а особою, що утримується під вартою з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
______________ _________________ _______________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10