Справа № 761/33170/25
Провадження № 2/761/9610/2025
27 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Мальцева Д.О.,
при секретарі: Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2025 року представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути: заборгованість за надані послуги в загальному розмірі 96847,31 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності, відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яку постачає позивач. Разом з тим, відповідач своєчасно не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018-30.06.2025 року з урахуванням індексу інфляції та 3% становить 96847,31 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
07.08.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
27.10.2025 року від відповідача на адресу суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, встановлену законом.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, а також зазначила, що проти винесення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату місце та час судового розгляду була повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме:
- з 01.05.2018 року до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води.
- з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Правові відносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовогодоговору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, Постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі-постанова Кабінету Міністрів україни» від 11.12.2019 №1182) та Постанова КМУ від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання типлової енергії» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;
Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.
Відповідно до п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) вартістю послуги з постачання гарячої води є встановлений відповідно до законодавства тариф.
За змістом п. 33 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно з п. 37 Правил розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 22.01.2022 по справі № 201/11406/20 зазначив, що відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405 поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085), а також опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго». Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Звертаючись з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, у загальному розмірі 96847,31 грн., що складається з: суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 24187,92 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4440,71 грн., 3% річних у розмірі 1089,87 грн., заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн., 3% річних у розмірі 0,00 грн., заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 36092,29 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 5204,44 грн., 3% річних у розмірі 1260, 98 грн., пеня у розмірі 1534,20 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн., 3% річних у розмірі 0,00 грн., пеня у розмірі 0,00 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 17456,87 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3020,01 грн., 3% річних у розмірі 740,34 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарчої води у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн., 3% річних у розмірі 0,00 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення у розмірі 342,44 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ним договору про централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води до квартири відповідача, оскільки послуги позивачем надаються, а відповідач ними користується та жодних претензій до позивача не заявля. У спірний період відповідач не укладали самостійно договори з іншими постачальниками житлово-комунальних послуг для себе особисто.
Будинок підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.
Відповідачем не надано доказів сплати коштів за фактично отримані житлово-комунальні послуги у зазначений період на погашення заборгованості, тому суд визнає належним виконаний позивачем розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги.
Отже, позивач надавав послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач, у свою чергу, належним чином не виконував обов'язок зі сплати вказаних послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 96847,31 грн. є обґрунтованими.
Разом з тим, у своїй заяві від 27.10.2025 відповідач ОСОБА_1 просить суд застосувати позовну давність (три роки), встановлену законом.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороню у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267ЦК України).
Відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду можливе лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог в позові належить відмовити за безпідставністю.
Отже позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Статтею 253 цього Кодексу, визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість нараховану з 01.05.2018 року.
Тому, починаючи з 01.05.2018 року почався перебіг загального трьох річного строку позовної давності, який закінчився 03.05.2021 року.
З позовом представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» звернувся до суду, лише 05.08.2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Я роз'яснено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідн в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонамина підтвердження свої вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконувати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, належних та допустимих доказів переривання або зупинення строків позовної давності позивач суду не надав, а тому, беручи до уваги, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якої зробив заяву відповідач, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 77, 78, 81, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 252-255, 256, 261, 267, 527, 545, 1046, 1047 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: