Справа №760/15375/24 1-кп/760/2247/25
12 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м.Києва
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця Чернігівської області, Щорського району,
село Кучинівка,громадянина України,не працюючого,
освіта середня,зареєстрованого в
АДРЕСА_1 , судимого :
- 07.10.2019 Залізничним районним судом м.Львова за
ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді 4 років
позбавлення волі,на підставі ст.75 КК України звільнений
від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 16.01.2020 Ніжинським міськрайонним судом
Чернігівської області за ст.ст.185 ч.2,190 ч.2 КК України до
покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 20.10.2020 Деснянським районним судом м. Києва за
ст. 186 ч.2, 70 ч.4 КК України до покарання у виді 2 років
6(шести) місяців позбавлення волі;
-24.06.2025 Шевченківським районним судом м. Києва за
ст.190 ч.2 КК України до покарання у виді 1 року
позбавлення волі;
-28.08.2025 Київським апеляційним судом за ст.309 ч.1 КК
України у виді 1 року обмеження волі;
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого
ст.263 ч.1 КК України, відомості про злочин внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100170000147 від 05.12.2024 року ,-
за участю прокуророра - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_5
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Використання власності не може завдавати шкоди правам,свободам та гідності громадян,інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст.82 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст.178 Цивільного кодексу України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах,що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471 Х-11,зброя, в тому числі холодна та боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї) не можуть перебувати у власності громадян.
Однак,всупереч вищенаведених нормативно - правових актів, ОСОБА_3 вирішив стати на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки на території Солом'янського району м.Києва за наступних обставин.
ОСОБА_3 в невстановлений час та дату, але не пізніше 13г.22 хв. 05.12.2024, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, при невстановлених слідством обставинах, придбав гранату «РГО» з маркуванням на корпусі : НОМЕР_1 та маркуванням на важелі НОМЕР_2.
Достовірно розуміючи, що вищевказаний предмет являється бойовим припасом, ОСОБА_3 незаконно, без передбаченого законом дозволу,визначеного Положенням про дозвільну систему затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, Інструкцією про порядок виготовлення,придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної,пневматичної і холодної зброї,пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, став зберігати та переносити його при собі.
05.12.2024, приблизно о 13 г.00 хв. ОСОБА_3 ,зберігаючи при собі гранату РГО з маркуванням на корпусі НОМЕР_1 та маркуванням на ударно-дистанційному запалі
НОМЕР_2, без передбаченого законом дозволу, яка знаходилась в його наплічній сумці коричневого кольору, скориставшись послугами Київського метрополітену,вийшов з будівлі станції метро «Вокзальна»,що за адресою: м.Київ, площа Вокзальна,1 та попрямував до наземного переходу,який веде до вулиці Старовокзальної.
05.12.2024 приблизно о13.22, поруч із магазином «Єва», що за адресою: м.Київ,площа Вокзальна,5 ОСОБА_3 було затримано працівниками поліції, де в ході проведення поверхневого огляду,у наплічній сумці коричневого кольору, яка знаходилась при ньому, виявлено гранату РГО з маркуванням на корпусі НОМЕР_3» та маркуванням на важелі «НОМЕР_2», яку було вилучено в порядку ст.208 КПК України.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-24/71769-ВТХ від 10.12.2024, надані на дослідження предмети (ударно-дистанційний запал УД та граната РГО без запала),які вилучено у ОСОБА_3 є частинами бойового припасу,а саме - ручної гранати оборонної.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю та добровільно визнав себе винним у вчиненні ним кримінального правопорушення та підтвердив,що мав при собі в сумці гранату, яку придбав напередодні у знайомого та носив її при собі,хоча розумів що це незаконно.
05.12.2024 року він був затриманий працівниками поліції на площі Вокзальній в м. Києві та граната була у нього вилучена. У вчиненому розкаявся.
Суд обмежив дослідження доказів у відповідності до ст.349 ч.3 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисні дії, що виразились у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Його дії суд кваліфікує за ст. 263 ч.1 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує вимоги ст.65 КК України, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до тяжкого злочину,особу обвинуваченого,осудного та вважає,що обвинувачений ОСОБА_3 не може бути виправлений без ізоляції від суспільства і тому вважає що він заслуговує на покарання у виді позбавлення волі.
Обставиною,що пом'якшує покарання обвинуваченого суд враховує розкаяння у вчиненому.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Крім того, в суді встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 24.06.2025 р. за ст. 190 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі; також вироком Київського Апеляційного суду від 28.08.2025 р. ОСОБА_3 засуджений за ст. 309 ч.1 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі.
Оскільки вказані покарання обвинуваченим не були відбуті, то остаточне покарання суд вважає необхідним призначити на підставі ст.70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цими вироками та вироком від 12.11.2025 року Солом'янського районного суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375 КПК України,-
Визнати ОСОБА_3 винуватим за ст.263 ч.1 КК України та призначити йому покарання - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.4 КК України остаточне покарання призначити за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначених вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2025 року та вироком Київського Апеляційного суду від 28.08.2025 року та вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12.11.2025 року у виді 3 років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк покарання рахувати з 05.12.2024 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком чинності залишити без змін.
Речові докази : ударно-дистанційний запал УДЗ та гранату РГО без запала - знищити; лазерний диск з відеозаписом, СД - диск для лазерних систем зчитування залишити на збереження в матеріалах провадження; чоловічу сумку коричневого кольору повернути власнику.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 3979 грн.50 коп. витрат за проведення експертизи.
Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду через районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно вручається учасникам кримінального провадження.