Справа №760/28234/25 1-кс/760/12439/25
13 листопада 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110001170 від 11.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.113 КК України,
Старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 як слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на майно, вилучене в ході особистого обшуку ОСОБА_5 , а саме на:
- Мобільний телефон Huawei MYA-U29, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 ;
- Банківська картка Ощадбанк НОМЕР_3 .
На обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22025101110001170, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.113 КК України.
Досудовим розслідуванням по вказаному кримінальному провадженню встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець смт Стеблів Корсун-Шевченківського району, Черкаської обл., проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюється у вчиненні з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив за наступних обставин.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація. Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент російської федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. Збройними Силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та Збройних Сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська російської федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим військового стану», визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.10.2025 року, у невстановленому місці, у громадянина України ОСОБА_5 якому достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, виник злочинний умисел на вчинення підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Отже, ОСОБА_5 , використовуючи свій мобільний пристрій з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , в одному з телеграм каналів побачив оголошення про підробіток, та зацікавившись подав туди заявку. У відповідь на заявку, останній отримав відповідь про специфіку «роботи» та завдання від невстановленої особи, котра використовує аккаунт « ОСОБА_7 » в мессенджері «Telegram», на підпал об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, за грошову винагороду.
Крім того, « ОСОБА_7 » надав вказівки та провів «інструктаж» щодо засобів, котрими можна вчинити підпал, та про необхідність відео-зйомки підпалу з метою підтвердження факту виконаного завдання.
Ознайомившись із вказаною пропозицією, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.10.2025 року, ОСОБА_5 погодився на вчинення зазначених дій.
В подальшому, ОСОБА_5 визначився, що об'єктом підпалу буде релейна шафа, розташована в Подільському районі, неподалік вул. Білицької у м. Києві, за координатами 50.491568, 30.443366, що перебуває на балансі АТ "Укрзалізниця".
З метою реалізації свого умислу на вчинення диверсії, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.10.2025 року, ОСОБА_5 придбав на ринку, розташованому поряд з Севастопольською площею в місті Києві, легкозаймистий засіб «Уайтспіріт».
Доводячи свій злочинний намір до кінця, приблизно о 17 год. 00 хв. 10.10.2025, ОСОБА_5 прийшов до релейної шафи, розташованої в Подільському районі неподалік вул. Білицької в м. Києві, за координатами 50.491568, 30.443366, облив її раніше придбаним засобом та підпалив. Після чого зробив відеозапис горіння та надіслав його особі, котра використовує аккаунт « ОСОБА_7 » в мессенджері «Telegram».
За виконане завдання ОСОБА_5 повинен був отримати винагороду в розмірі 8000 гривень на свою банківську картку, але через неякісне виконання завдання, отримав лише 2000 гривень на банківську картку Ощадбанку з номером НОМЕР_3 .
При цьому, ОСОБА_5 було достовірно відомо про наслідки вчинення таких підпалів, той факт що ці дії ослаблюють державу та те, що вказані дії спрямовані на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у диверсії, тобто вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
11.10.2025 о 22 год. 48. хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України..
12.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а саме про те, що він обґрунтовано підозрюється у диверсії, тобто вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 обґрунтовується наступними матеріалами кримінального провадження:
- протоколом огляду місця події від 11.10.25;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Під час особистого обшуку підозрюваного, в кишенях штанів, виявлено та вилучено наступне:
- Мобільний телефон Huawei MYA-U29, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 ;
- Банківська картка Ощадбанк НОМЕР_3 .
Зазначені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, в зв'язку з тим, що вони зберегли на собі сліди злочину та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, які досліджуються під час кримінального провадження.
Слідчий подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги клопотання підтримав, просив їх задовольнити.
Володілець майна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22025101110001170, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.113 КК України.
11.10.2025 о 22 год. 48. хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615КПК України.
12.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а саме про те, що він обґрунтовано підозрюється у диверсії, тобто вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Під час особистого обшуку підозрюваного, в кишенях штанів, виявлено та вилучено наступне:
- Мобільний телефон Huawei MYA-U29, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 ;
- Банківська картка Ощадбанк НОМЕР_3 .
Вказані речі постановою слідчого від 12.10.2025 визнано речовими доказами.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у слідчого є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22025101110001170.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110001170 від 11.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.113 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене у результаті проведення особистого обшуку 11.10.2025 ОСОБА_5 майно:
- Мобільний телефон Huawei MYA-U29, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 ;
- Банківська картка Ощадбанк НОМЕР_3 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1