Справа №760/24167/25 1-кс/760/12400/25
27 жовтня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025100090002281 від 21 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 КК України,
Прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з указаним клопотанням.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що Солом'янською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025100090002281 від 21 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 КК України.
Під час досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження до Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві надійшло повідомлення на спецлінію «102» про те, що за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 40б, виявлено приміщення, де організовано або проводиться азартні ігри без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
Виїздом на місце слідчо-оперативної групи було встановлено, що у вказаному вище приміщенні перебуває комп'ютерна техніка, за допомогою якої здійснюється незаконне заняття гральним бізнесом без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор.
29 серпня 2025 року слідчим слідчого відділу Солом'янського управління поліції
ГУ Національної поліції у м. Києві на підставі частини третьої статті 233 КПК України, враховуючи невідкладний випадок, пов'язаний з врятуванням майна, приймаючи до уваги, що дану слідчу (розшукову) дію необхідно провести відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та у розумні строки, беручи до уваги повноту процесуального розслідування, проведено обшук вказаного вище приміщення, що на праві власності належить територіальній громаді м. Києва та Київської міської ради.
У ході проведення вказаної вище невідкладної слідчої дії - обшуку були вилучені речі, які мають значення для досудового розслідування, яке здійснюється у рамках зазначеного вище кримінального провадження, а саме:
- системні блоки у кількості 18 шт.;
- монітори у кількості 23 шт.;
- клавіатури у кількості 19 шт.;
- мишки у кількості 19 шт.
В подальшому, у відповідності до статті 98 КПК України, постановою слідчого у кримінальному провадженні від 29 серпня 2025 року виявлені та вилучені в ході зазначеного вище обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202510090002281.
Таким чином, вилучені під час обшуку майно має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, а відомості, які у них містяться, можуть бути використані як докази фактів чи обставин вчинення кримінального правопорушення (його способу) та необхідні для подальшого забезпечення відшкодування завданих збитків.
Враховуючи викладене вище, прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Власник майна в судове засідання не викликався, оскільки не встановлений органом досудового розслідування.
Згідно з положеннями частини першої статті 171 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд клопотання у відсутність прокурора та власника майна.
У зв'язку з неявкою в судове засідання прокурора та власника майна, відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Положеннями пункту сьомого частини другої статті 131 КПК України та частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Слідчим суддею встановлено, що Солом'янською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025100090002281 від 21 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 КК України.
29 серпня 2025 року слідчим слідчого відділу Солом'янського управління поліції
ГУ Національної поліції у м. Києві на підставі частини третьої статті 233 КПК України, враховуючи невідкладний випадок, пов'язаний з врятуванням майна, приймаючи до уваги, що дану слідчу (розшукову) дію необхідно провести відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та у розумні строки, беручи до уваги повноту процесуального розслідування, було проведено обшук у приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 40б, що на праві власності належить територіальній громаді м. Києва та Київської міської ради.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 29 серпня 2025 року виявлене та вилучене в ході зазначеного вище обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202510090002281.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва
від 08 вересня 2025 року вказаний вище обшук легалізовано.
Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У клопотанні прокурора зазначено, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки його незастосування може призвести до зникнення, зміни, втрати або пошкодження майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Таким чином, прокурором доведено наявність підстав вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що зазначені вище речі можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже вони відповідають ознакам, зазначеним у статті
98 КПК України, що згідно з частиною третьою статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання.
З огляду на викладене та керуючись статтями 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 29 серпня 2025 року у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- системні блоки у кількості 18 шт.;
- монітори у кількості 23 шт.;
- клавіатури у кількості 19 шт.;
- мишки у кількості 19 шт.
Відповідно до частини третьої статті 169 КПК України прокурор повинен негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру міста Києва.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1