Справа № 712/12245/25 Провадження № 2/712/4722/25
03 листопада 2025 року Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді - Токової С.Є,
за участі секретаря судового засідання - Білик О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
До Соснівського районного суду міста Черкаси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 лютого 2002 року між сторонами було укладено шлюб.
Від спільного подружнього життя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом із батьком, повністю знаходиться на його утриманні та вихованні. Вказує, що відповідач є працездатною особою, не має інвалідності та хронічних захворювань. Добровільно відповідач матеріальну допомогу на дитину надає несистематично , у зв'язку з чим, звернувся до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2025 року головуючим у справі визначено Токову С.Є.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомила суд, що визнає позов та не заперечує проти його задоволення.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, у відзиві на позовну заяву просила суд проводити судовий розгляд у її відсутність.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.02.2002 року між сторонами було укладено шлюб. Як зазначає позивач наразі ним готується позов про розірвання шлюбу .
Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Соснівського району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Серія НОМЕР_1 .
Батьками в свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України)і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначення розміру аліментів суд враховує всі обставини, що мають істотне значення, відповідно до ст. 182 СК України:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо утримання дитини, син проживає та перебуває на утриманні позивача. Тому просив суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, враховуючи те, що дитина сторін проживає разом з позивачем, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/012917320 та перебуває на його утриманні, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації обов'язку по утриманню дітей не досягнуто, тому з метою забезпечення прав дитини на достатній рівень життя для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, судом встановлено достатні підстави для стягнення аліментів з відповідача та задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору, а тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2
Суддя: С.Є. Токова