Справа № 702/513/25
Провадження № 2/702/387/25
12.11.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Барської Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Возної В.В.,
сторони не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10.06.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту також ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач, фактор), в інтересах якого діє представник Москаленко М.С., звернулось до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 (далі по тексту також відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 107637,00 грн. і сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17.08.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №1746880.
Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, і за його умовами ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 9000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених договором.
Згідно з умовами Договору №1746880 кредит вважається наданим у день перерахування ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» грошових коштів у сумі, визначеній кредитним договором за реквізитами зазначеними у кредитному договорі.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з наявними схемами кредитування, отримав проект цього Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами.
Представник позивача вказує, що ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
27.11.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений Договір факторингу №27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Позивач стверджує, що за Договором факторингу №27112024/1 він набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №1746880 в загальній сумі 20787,00 гривень, у тому числі 9000,00 грн. основного боргу, 27,00 грн. - заборгованості за комісією за надання кредиту, 4200,00 грн - заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Також, за доводами позивача, 17.08.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №8195931. Договір підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону.
За умовами Кредитного договору №8195931, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за наданими позичальником реквізитами платіжної картки і кредит вважається наданим у день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами зазначеними у кредитному договорі.
Представник позивача вказує, що ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, і підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті creditplus.ua.
Поряд з цим, представник позивача стверджує, що право вимоги до відповідача у позивача виникло згідно з укладеним 28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» Договором факторингу №28032025, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Посилаючись на доданий до Договору факторингу №28032025 від 28.03.2025 Реєстр боржників №1 від 28.03.2025, представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» стверджує, що до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №8195931 в сумі 86850,00 грн, з яких 30000,00 грн основного боргу, 41850,00 грн - заборгованості за процентами та 15000,00 грн заборгованості за пенею, штрафами.
На переконання позивача відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконує, отримані у платне користування грошові кошти не повертає, тому позивач просить захистити його порушене право у судовому порядку та стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 107637,00 грн, з яких:
за Договором № 1746880 від 17.08.2024 - 20787,00 гривень, у тому числі 9000,00 грн. основного боргу, 27,00 грн. - заборгованості за комісією за надання кредиту, 4200,00 грн - заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);
за Договором № 8195931 від 17.08.2024 - 86850,00 грн, з яких 30000,00 грн основного боргу, 41850,00 грн - заборгованості за відсотками та 15000,00 грн заборгованості за пенею, штрафами.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.06.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і відповідачу наданий термін на подання відзиву на заявлену вимогу.
25.09.2025 за ініціативи суду з банківської установи витребувані відомості емітування на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки маска-картки № НОМЕР_2 , а також відомості про рух коштів по картковому рахунку - маска карти № НОМЕР_2 за період з 17.08.2024 по 20.08.2024.
Представник позивача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд ухвалити у справі заочне рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду в справі №702/513/25» надісланий одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».
Про причини неявки відповідач суд не інформував, клопотання про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання за його відсутності не подавав, правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення засідання судом не встановлено, розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжений.
Оскільки розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Згідно зі ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У свою чергу суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Крім того, ч.2 ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідженням паперової копії Договору про надання споживчого кредиту №1746880 (далі у тексті також Договір №1746880) суд встановив, що 17.08.2024 ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» (далі у тексті також первісний кредитор 1) та відповідач ОСОБА_1 (далі у тексті також позичальник, відповідач) уклали Договір про надання споживчого кредиту №1746880 (далі у тексті також Кредитний договір, Договір №1746880, правочин), за умовами якого товариство взяло на себе зобов'язання, на визначених правочином умовах, надати відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування ним, відповідно до Графіку платежів, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі, на умовах і в строки/терміни, що визначені Договором (а.с.7-12).
Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі первісного кредитора 1 та доступний через його сайт та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1.).
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект Договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією про укладення цього правочину (офертою). Для підписання Договору позичальник використовує електронний підпис одноразовим ідентифікатором, який генерується первісним кредитором 1 та надсилається позичальнику електронним повідомленням на мобільний телефонний номер або у месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця (а.с.11 на звороті).
За умовами пунктів 1.2, 1.3, 1.5 загальний розмір кредиту становить 9000,00 гривень; кредит надається з 17.08.2024 строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів; загальні витрати позичальника за кредитом складають 27747 грн.; денна процентна ставка становить (27747грн / 9000 грн)/ 345 днів *100%=0,89%; орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1611,80 % річних; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 36747,00 гривень.
Також сторони обумовили, що комісія за надання кредиту нараховується за ставкою 0,30 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту і становить 27,00 грн, а комісія за обслуговування кредиту в розмірі 14% від суми кредиту нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду, згідно Графіку платежів (а.с.17), який є Додатком №1 до цього Договору (п.1.5.1., 1.5.2 Договору).
Проценти за користування кредитом 0,0010 % річних (п.5.3, 5.4 Договору).
За змістом п.2.1. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі на його рахунок з використанням картки № НОМЕР_3 .
Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що у разі прострочення зобов'язань з повернення кредиту згідно з умовами Договору, позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 700 гривень.
Досліджена паперова копія Договору №1746880 містить відомості про підписання правочину сторонами - ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 397660 та представником ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» Гриценком О.В. (сертифікат 79FLCA0700000000000000000000000000000001) (а.с.7).
Згідно з платіжним дорученням 37680206 від 17.08.2024 платник ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» доручив ТОВ «ФК «Контрактовий дім» перерахувати ОСОБА_1 на карту НОМЕР_3 9000,00 українських гривень згідно Договору 1746880 (а.с.19).
Паспорт споживчого кредиту № 1746880 відповідає умовам кредитного Договору та підписаний одноразовим ідентифікатором 999444 ОСОБА_1 17.048.2024 о 16:53 год. (а.с.25).
Розрахунку заборгованих сум позивач не надає, але стверджує, що у зв'язку з невиконанням умов Договору №1746880 відповідач заборгував 20787 гривень, у тому числі 9000,00 грн. кредиту; 27,00 грн. боргу за комісією за надання кредиту; 4200,00 грн. боргу за неустойкою (штраф, пеня).
В сукупності розмір боргу, який просить стягнути позивач складає 13227,00 гривень, а не 20787,00 гривень, як стверджує представник позивача (9000,00+27,00+4200,00 = 13227,00).
Згідно з Графіком платежів відповідач мав своїм обов'язком кожні 15 днів сплачувати первісному кредитору 1 по 1260,00 гривень комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а у дату повернення кредиту - 28.07.2025, окрім 1260,00 гривень комісії, сплатити (повернути) 9000,00 гривень кредиту (а.с.13).
Право вимоги позивача до відповідача перейшло за укладеним 27.11.2024 Договором факторингу №27112024/1 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.23-25).
Дослідженням Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №27112024/1 від 27.11.2024, суд з'ясував, що 27.11.2024 клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу, від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 26).
Надана на підтвердження факту переходу права грошової вимоги копія Акту прийому - передачі реєстру боржників від 27.11.2024 відомостей про кількість боржників, права вимоги до яких перейшло за Договором № 27112024/1 від 27.11.2024, не містить, але за змістом витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №2711204 від 27.11.2024, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором 1746880 в розмірі 20787,00 гривень.
Крім іншого, суд встановив, що, укладаючи Договір факторингу №27112024/2, ТОВ «ФК «ЄАПБ» взяло на себе обов'язок (п.1.3.) у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений Договором про споживчий кредит, повідомити боржників про укладення цього правочину та про передачу персональних даних боржників.
Доказів надіслання такого повідомлення боржникам суду не надано.
Дослідженням копії укладеного між ТОВ «Авентус Україна» (далі у тексті також первісний кредитор 2) та відповідачем ОСОБА_1 . Договору про надання споживчого кредиту №8195931 від 17.08.2024 суд встановив, що за умовами п.1.3. цього правочину ТОВ «Аванс Кредит» надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 30000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, в порядку і на умовах визначених Договором (а.с.33-41).
Сторони обумовили, що укладення Договору здійснюється за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus» (за вибором позичальника).
Метою отримання кредиту були споживчі потреби (п.1.6) і надавався він строком на 363 дні з періодичністю сплати процентів - кожні 3 дні, зі стандартною процентною ставкою 1,50% в день (п.1.4, 1.5.1).
За умовами п.2.1. Договору №8195931 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 упродовж двох календарних днів з моменту укладення цього Договору.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом 363 днів, а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов'язань за ним (п.9.2. Договору)
Відповідно до умов п.9.6 укладення Договору відбувається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронним підписом, споживачу в особистий кабінет/мобільний за стосунок «CreditPlus» для ознайомлення та підписання.
Підпис товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що створений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер мобільного телефону. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора, створює його підпис на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
На укладений між сторонами договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу - оригінальний примірник договору.
Дослідженням паперової копії Договору, яку надав позивач на доведення заявлених вимог, суд встановив, що паперова копія Договору №8195931 містить відомості про його підписання ОСОБА_1 17.08.2024 о 16:25:31 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1920 (а.с.41 на звороті).
Також на паперовій копії Договору наявні аналог власноручного підпису директора ОСОБА_2 та аналог відтиску печатки.
Однак, всупереч наведеним вище умовам п.9.6 Кредитного договору, зразок аналогу власноручного підпису директора первісного кредитора 2 та відтиску печатки відсутній. Також на підтвердження того, що аналог власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки попередньо узгоджений позичальником і первісним кредитором 2 в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочину докази суду не надані.
Відсутні також на паперовій копії Договору відомості про накладення на правочин кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника ТОВ «Авентус Україна», як це обумовлене пунктом 9.6. Кредитного договору.
Як Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №8195931 від 17.08.2024 додана Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за змістом якої ОСОБА_1 мав своїм обов'язком сплачувати кредитору в особі ТОВ «Авентус Україна» кожні 3 дні проценти за користування кредитом в розмірі 1350,00 грн., а в останній день строку кредитування - 15.08.2025 сплатити 1350 грн. процентів та 30000,00 грн. тіла кредиту (а.с.42, 43).
Дослідженням Паспорту споживчого кредиту суд з'ясував, що він відповідає умовам Кредитного договору та підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора NC8857 (а.с.44, 46).
Витребувані судом інформація АТ КБ «ПриватБанк» та виписка за період з 17.08.2024 - 20.08.2024 підтверджують, що на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітована карта № НОМЕР_4 (рахунок IBAN НОМЕР_5 ) і на цей рахунок 17.08.2024 зараховані кошти (Р2Р_AV_CR, KYIV) в розмірі 30000,00 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №8195931 від 17.08.2024 сума заборгованості складає 86850,00 грн. з яких основний борг 30000,00 грн., заборгованість за процентами 41850,00 грн, борг за нарахованими штрафами - 15000,00 грн. (а.с. 52-54).
За умовами витягу з Договору факторингу № 28032025 від 28.03.2025, що укладений між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.47-49).
Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 28032025 від 28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ЄАПБ», як фактором, підтверджує, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників у не визначеній кількості і у не визначеному розмірі заборгованості (а.с.50).
За змістом витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу № 28032025 від 28.03.2025 до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №8195931 в розмірі 86850,00 грн., з яких 30000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 41850,00 грн заборгованості за процентами, 15000,00 грн. боргу за пенею та штрафами (а.с.51).
Випискою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію підтверджується, що ТОВ «Авентус Україна» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на здійснення банківських операцій (а.с.55-58).
Правовстановлюючі документи ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підтверджує, що позивач має статус юридичної особи, яка проваджує господарську діяльність з надання фінансових послуг і його Генеральним директором 02.07.2014 обраний ОСОБА_3 (а.с.66, 67).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім умов вказаних вище Кредитних договорів та договорів факторингу, врегульовані нормами ЦК України і Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг».
Зокрема, за приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Позивачем доведений перехід права вимоги за Договором про споживчий кредит №1746880 від 17.08.2024 та Договором №8195931 про надання споживчого кредиту від 17.08.2024, а тому відповідач ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі за позовними вимогами ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, яка оформлена в електронній формі.
З аналізу наведених норм випливає, що електронний договір є різновидом письмової форми договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», норми якого, зокрема, визначають, що електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.1, 5, 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону).
Порядок укладення електронного договору врегульований ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», частина третя якої визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою статті 11 Закону.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції та унормовує, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Дослідженням наданої позивачем паперової копії укладеного в електронній формі в особистому кабінеті відповідача Договору про споживчий кредит №1746880 від 17.08.2024 суд встановив, що правочин підписаний його сторонами - ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 397660, а представником ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» Гриценком О.В. електронним підписом (сертифікат 79FLCA0700000000000000000000000000000001).
Оцінюючи копію цього доказу, суд приходить до висновку, що цей правочин укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
На виконання умов цього Договору на рахунок ОСОБА_1 перераховані 9000,00 гривень, остаточний термін повернення яких був 28.07.2025.
Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов'язок виконати умови Договору №1746880 від 17.08.2024.
Вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) в розмірі 4200,00 гривень за невиконання умов Договору №1746880, суд залишає без задоволення і враховує, що відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Законодавець установив, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що позичальник також звільняється від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 цей пункт був виключений із Закону «Про споживче кредитування». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Виключення Законом України № 3498-IX із Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» пункту 6-1 не дає підстав для висновку про те, що законодавець у такий спосіб відновив можливість стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання умов договору про споживче кредитування під час воєнного стану, оскільки залишається чинною кореспондуюча цьому положенню норма п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Крім того, слід виходити із принципу верховенства права та системного тлумачення законодавства - норми Цивільного кодексу України мають вищу юридичну силу, ніж положення спеціального закону, що підтверджує пріоритетність застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже, під час дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені чи штрафів за кредитними договорами.
Паперова копія Договору №8195931 про надання споживчого кредиту, яку надав позивач на доведення заявлених вимог, містить відомості про його підписання ОСОБА_1 17.08.2024 о 16:25:31 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1920, а також на ній наявні аналог власноручного підпису директора ОСОБА_2 та відтиску печатки. Однак, зразок аналогу власноручного підпису директора первісного кредитора 2 та зразок відтиску печатки позивач не надав. Також відсутні докази на підтвердження того, що аналог власноручного підпису уповноваженої особи товариства та аналог відтиску печатки попередньо узгоджений позичальником і первісним кредитором 2 в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочину. Відомості про накладення на правочин кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника ТОВ «Авентус Україна», як це обумовлене пунктом 9.6. Договору, також відсутні на його паперовій копії.
Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Однак доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивач не надав, оскільки докази того, що Кредитний договір, вимогу про невиконання зобов'язань за яким заявив позивач, створювався в порядку, визначеному Законами України «Про електронну комерцію» і «Про електронні документи та електронний документообіг» та що його було підписано електронним цифровим підписом уповноваженої на те особи (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа, відсутні.
Крім іншого, доєднана до позову паперова копія Договору не відображає всіх реквізитів правочину щодо його підписання, які обумовлені п. 9.6. Договору №8195931.
За наведеного, копія Кредитного договору №8195931 не може вважатися електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 9.6 Кредитного договору №8195931, та не є допустимим доказом його укладення між відповідачем та первісним кредитором 2.
Згідно з досліджених відомостей АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про рух коштів по рахунку НОМЕР_4 за період з 17.08.2024 по 20.08.2024, що відкритий на ім'я ОСОБА_1 , 17.08.2024 на цей рахунок зараховані 30000,00 гривень, у розділі деталі операції зазначено «Р2Р_AV_CR, KYIV».
P2P (Peer-to-Peer) кредитування - це спосіб позичання коштів між особами, які не пов'язані між собою, без залучення фінансового посередника (банку, кредитної спілки тощо).
Р2Р-кредитування - це механізм запозичення грошей між фізичними особами за допомогою спеціальних онлайн-майданчиків. Його суть у тому, що люди можуть позичати їх одне одному без залучення фінансових інститутів: банків, кредитних спілок або мікрофінансових організацій.
Тобто, зарахування на рахунок відповідача 17.08.2024 коштів через систему Р2Р достовірно не доводить, що 30000,00 гривень перераховані від первісного кредитора 2 - юридичної особи на виконання умов Договору №8195931.
Частинами 1, 3 ст. 12 та частиною 1 ст. 81 ЦПК України унормовано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18; від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18; від 28.12.2019 у справі № 922/788/19; від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19.
Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Тож, слід зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачений обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
В контексті наведених засад цивільного судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.89 ЦПК України, згідно яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позивачем вимог та стягнення з відповідача заборгованих за Договором про споживчий кредит №1746880 9000,00 гривень основного боргу та 27,00 гривень комісії за надання кредиту.
Заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором №8195931 про надання споживчого кредиту відповідачем не доведені належними, допустимим та достовірними доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновків про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 9027 гривень 00 коп.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення (8,39%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 254,05 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-283, 287 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в загальній сумі 9027 (дев'ять тисяч двадцять сім) гривень 00 копійок за Договором про споживчий кредит №1746880 від 17.08.2024, з яких основний борг 9000,00 гривень, борг за комісією 27,00 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 254 (двісті п'ятдесят чотири) гривні 05 копійку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN: НОМЕР_6 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Тетяна БАРСЬКА