Справа № 636/2568/25 Провадження 1-кп/636/1046/25
13.11.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому підготовчому засіданні кримінальне провадження № 12025221240000150 від 08.02.2025, який надійшов з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
встановив:
На розгляді суду перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Ухвалою від 04.04.2025 у справі призначено підготовче засідання.
Прокурором ОСОБА_4 заявлено клопотання про обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 07.02.2025 близько 16:24 год. ОСОБА_3 , знаходячись біля, автодороги сполученням Київ-Харків-Довжанський, 547 км. блок пост «Дім», усвідомлюючи, що допустив порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, а працівники поліції є службовими особами, уповноваженими на складання протоколів та постанов про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та розгляду справ про адміністративні правопорушення, розуміючи незаконність своїх дій та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі, в момент виконання покладених на рядового поліції ОСОБА_5 та рядового поліції ОСОБА_6 службових обов'язків, а саме під час складення відносно ОСОБА_3 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, діючи умисно, з метою уникнення вищевказаної адміністративної відповідальності, запропонував працівникам поліції грошові кошти в сумі 4000 гривень. Після чого, капрал поліції ОСОБА_5 та капітан поліції ОСОБА_6 у свою чергу, відразу повідомили про пропозицію їм неправомірної вигоди ОСОБА_3 правоохоронні органи. Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
В останні 4 судові засідання обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не прибув і не повідомив про причини своєї не явки. Дана обставина унеможливила розгляд справі по суті у розумний строк. Таким чином, єдиним засобом подальшого розгляду справи є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Необхідність обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_3 переховується від суду, у зв'язку з тим, що за місцем реєстрації та фактичного проживання останній не з'являється, на виклики не реагує. Водночас обвинувачений, усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, переховується від суду, незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_3 вважається військовослужбовцем, який проходив військову службу. Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України. У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-ХІУ, ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше. Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися обвинуваченим від суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно обвинуваченого. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде перебувати на волі.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування обвинуваченого від суду, обгрунтовується наступним: ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, та за які законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що останній з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування. Вказана обставина створює передумову для уникнення кримінальної відповідальності, останній може переховуватися від органу досудового розслідування або суду. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_3 перебуваючи на свободі може незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків, враховуючи те, що він не застосовував зброю для залякування свідків, не виключає можливості повторення вище зазначених дій з метою залякування свідків з метою впливати на них, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. З ч. 1 ст. 177 КПК України. До того ж показання свідків надані на досудовому слідстві не мають для суду наперед встановленої сили. Натомість суд досліджує всі докази безпосередньо в судовому засіданні.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що обвинувачений через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на тимчасово окупованій території України, і тим самим вчинити дезертирство повторно, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі.
Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_3 та відповідно до ст. 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, з урахуванням наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування з причин бажанням уникнути покарання за тяжкий злочин, унеможливлює застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання. Також, перебування не в умовах відповідної державної установи, а саме за місцем проживання обвинувачений при застосуванні домашнього арешту, надасть можливість покинути дане місце проживання, у зв'язку з чим даний запобіжний захід не дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявних в даному кримінальному провадженні. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Водночас, поручителі з числа командування військової частини не зверталися із письмовим зобов'язанням щодо поручительства та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України.
Таким чином, вважаю, що невиправдані та необґрунтовані рішення судів про застосування запобіжних заходів не пов'язаних з позбавленням волі військовослужбовців, які вчинили тяжкі злочини проти встановленого порядку проходження військової служби в умовах воєнного стану, що в свою чергу підриває обороноздатність України та може спонукати інших військовослужбовців до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень. Таким чином, вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж як винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного прокурор просив клопотання задовольнити.
31.03.2025 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12025221240000150 від 08.02.2025, який надійшов з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Ухвалою суду від 04.04.2025 призначено підготовче судове засідання на 18.06.2025, у яке прокурор та обвинувачений не з'явилися, відомостей щодо вручення обвинуваченому судової повістки на 18.06.2025 та/або належне сповіщення останнього про судове засідання відсутні.
18.06.2025 підготовче судове засідання відкладено на 24.09.2025, у яке прокурор та обвинувачений не з'явилися, відомостей щодо вручення обвинуваченому судової повістки на 24.09.2025 та/або належне сповіщення останнього про судове засідання станом на 24.09.2025 у суду відсутні (поштове повідомлення про невручення повістки на 24.09.2025 повернулося до суду без вручення 25.09.2025).
24.09.2025 підготовче судове засідання відкладено на 03.11.2025, у яке прокурор та обвинувачений не з'явилися, відомостей щодо вручення обвинуваченому судової повістки на 03.11.2025 та/або належне сповіщення останнього про судове засідання станом на 03.11.2025 у суду відсутні.
03.11.2025 підготовче судове засідання відкладено на 26.01.2026.
Ухвалою суду від 12.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_4 у наданні дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_3 для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з недоведенням факту того, що обвинувачений переховується від суду, а також зазначає, що стороною обвинувачення не використано всі можливі процесуальні заходи з метою забезпечення явки обвинуваченого у судове засідання.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до ст. 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
Відповідно до ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути розглянуто за відсутності обвинуваченого, крім випадку оголошення його у міжнародний розшук.
Враховуючи, що ОСОБА_3 у міжнародний розшук не оголошено, не доведено факт того, що обвинувачений переховується від суду, а також зазначає, що стороною обвинувачення не використано всі можливі процесуальні заходи з метою забезпечення явки обвинуваченого у судове засідання, суд приходить до висновку про доцільність відмови у задоволені клопотання прокурора, оскільки його вирішення по суті неможливо за відсутності обвинуваченого.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 183, 186, 193 КПК України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12025221240000150 від 08.02.2025, який надійшов з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1