Справа № 635/534/23
Провадження № 2/635/66/2025
13 листопада 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Лук'яненко С.А.
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання -Пальчук Е.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею, право власності на 1/4 частину житлового будинку А-1, загальною площею 105,1 кв.м., житловою площею 72,7 кв.м., з надвірними будівлями сарай літ.Б, сарай літ.Е, льох літ.Г, льох літ.Д., вбиральня літ.Ж., колодязь літ.К, огорожа №1,2 за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому було змінено предмет позову і позивачка просила суд визнати за нею право власності на частку житлового будинку загальною площею 59,00 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .; визнати за нею право власності на частку земельної ділянки, загальною площею 0,0432 га, кадастровий номер 6325110700:00:101:0075, за адресою: АДРЕСА_1 .
На обгрунтування позову зазначила, що з 24.02.1995 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07.02.2011 року. Під час перебування у шлюбі ними було придбано частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Під час розгляду справи у суді співвласник житлового будинку ОСОБА_4 повідомив її, що він є єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В той час за ОСОБА_3 зареєстрований житловий будинок, загальною площею 59,00 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору поділу нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаража Н.П. за реєстровим №2233 від 06.08.2020 року. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0432 га. Оскільки майно було придбане у період шлюбу і між нею і відповідачем виникає непорозуміння щодо частки кожного із них у праві власності на будинок, позивач змушена звернутись до суду із даним позовом.
Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що думка придбати житло виникла в 1999 році, коли працівники освіти перебували у край важкому стані через маленькі зарплати і затримки з їх виплатою. У зв'язку із цим він, будучи викладачем англійської мови, постійно підробляв і утримував сім'ю. Його заробітна плата складала близько 18-25 доларів, а позивачка отримувала у два рази менше. Оскільки на такі доходи придбати будинок було неможливим, то вони змушені були позичати гроші на придбання будинку, які довелося повертати йому. Крім того він сплачував за позивачці дві операції і реабілітацію, а також він допомагав своїм батькам похилого віку, дітям і матері його покійної дружини. Також позивачка виживала його з будинку, знищувала його речі, продавала спільне майно, після розлучення вимагала у нього гроші. Враховуючи вищевикладене, просить суд ухвалити справедливе рішення.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.01.2023 року було відкрите провадження у справі, призначене підготовче засідання.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.01.2024 року було закрите підготовче засідання і справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.07.2024 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження житлового будинку до набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.02.2025 року повернуто до стадії підготовчого засідання, витребувано у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Гаражі Н.П. належним чином завірену копію Договору поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, посвідченого приватним нотаріусом Гаража Н.П. за реєстровим № 2233 від 06.08.2020.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.08.2025 року прийнято заяву представника про зміну предмету позову, закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, зазначила, що зареєстрована у спірному будинку і після розірвання шлюбу постійно в ньому проживає.
Представник позивача Дем'яненко О.О. просила задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові і заяві про зміну предмету позову.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, так як вважає, що частка позивачки у спірному будинку повинна бути значно менша, оскільки на будинок кошти заробляв він.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 лютого 1995 року, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2011 року (справа №2-1890/11).
Як вбачається із договору купівлі-продажу від 15.11.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Куриленко С.В., під час перебування у шлюбі ними був придбана 1/2 частина житлового будинку, житловою площею 72,7 кв.м., з відповідними до них надвірними будівлями сарай літ.Б та Е, льох літ.Г та Д, вбиральня літ.Ж., колодязь літ.К., №1,2 -огорожа, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно було зареєстроване за ОСОБА_3 .
Відповідно до технічного паспорту на будинок від 13.05.2014, інша частина за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 , що також підтверджується довідкою Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 23.12.2004 №4371, довідкою КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації від 16.05.2014 №204.
Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 384022653 від 24.06.2024) житловий будинок літ.А-1, з господарськими будівлями, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6325110700:00:101:0074, за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6325110700:00:101:0074, зареєстрований за ОСОБА_4 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 384033312 від 24.06.2024) житловий будинок літ.А-1, загальною площею 59,00 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м, з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, на якій він розташований, з кадастровим номером 6325110700:00:101:0075, площею 0,0432 га, зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі Договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, серія та номер 2233, виданий 06.08.2020 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П.
У відповідності до Договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 06.08.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. та зареєстрований у реєстрі за №2233, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили поділ нерухомого майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме:
- ОСОБА_3 переходить у власність у житловому будинку літ. «А-1» приміщення (1-2), (1-3), 1-4), загальною площею 59,00 кв.м, житловою площею 36,10 кв.м., з ганком літ. «а3», з господарськими будівлями і спорудами: сарай літ. «Л», душ літ. «З», вбиральня літ. «У1», огорожа №3,4, що становить окремий об'єкт -житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_4 переходить у власність у житловому будинку літ. «А-1»
приміщення (2-1), (2-2), (2-3), (2-4), (2-5), (2-6), загальною площею 52,80 кв.м, житловою площею 36,60 кв.м., з ганком літ. «а1», з господарськими будівлями і спорудами: гараж літ. «Б», вбиральня літ. «У», колодязь літ. «К», огорожа №1,2,5, що становить окремий об'єкт -житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 ;
Довідки про стан здоров'я позивачки та її листи до відповідача та інших осіб суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Стаття 61 СК України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності (ст.66 СК України).
У ст. 69 СК України вказано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Таким чином, спірний будинок є об'єктом спільної сумісної власності сторін як набута подружжям під час шлюбу у спільну сумісну власність. Іншого судом не встановлено і фактично дані обставини відповідач ОСОБА_3 не оспорив.
Щодо заперечень відповідача щодо рівності часток у спільному сумісному майні подружжя суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є зокрема: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Так, ст.57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю чоловіка, дружини є: майно, зокрема, набуте ним, нею за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто.
Тобто, предметом доказування при вирішенні такого спору є встановлення обставин щодо придбання певного майна за особисті кошти кожним з них.
Однак, як зазначалось вище, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, тобто, якщо майно було набуте за час шлюбу, передбачається (презумується), що воно є спільним. Протилежне, тобто належність майна до роздільного майна подружжя, потребує доведення. Якщо при поділі майна один з подружжя стверджує, що певна річ була набута за час шлюбу на власні кошти цієї особи, то такі факти потребують доведення в суді.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В той час відповідачем не надано доказів щодо придбання спірного майна за його особисті кошти, отже відповідачем не спростована презумпція спільності права власності подружжя на вказане майно.
Таким чином, спірний будинок є об'єктом спільної сумісної власності сторін як набута подружжям під час шлюбу у спільну сумісну власність.
За принципом рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, судом визнається, що вказане майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності - належить кожному з подружжя нарівні, і у разі поділу такого майна частки кожного з подружжя у ньому є рівними, тобто у кожного по 1/2 частці.
Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу Україниу разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.
За принципом рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, судом визнається, що земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок, з кадастровим номером 6325110700:00:101:0075, площею 0,0432 га, яка зареєстрована за ОСОБА_3 , також належить кожному з подружжя нарівні, і у разі поділу майна частки кожного з подружжя у ньому є рівними, тобто у кожного по 1/2 частці.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1296,50 грн. та 605,60 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку загальною площею 59,00 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на частку земельної ділянки, загальною площею 0,0432 га, кадастровий номер 6325110700:00:101:0075, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1902 (одна тисяча дев'ятсот дві) грн.10 коп.
Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 24.07.2024 року у виді заборони відчуження будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя С.А.Лук'яненко