Справа № 635/8059/25
Провадження № 2-о/635/243/2025
12 листопада 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Загайко Г.Я.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвокат Лихачов Роман Борисович,
заінтересована особа - Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті,
29 вересня 2025 року до Харківського районного суду Харківської області через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лихачов Р.Б., заінтересована особа Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій заявник просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), уродженця міста Умань Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Москві Московської області РФ, причина смерті: набряк головного мозку, злоякісне первинне новоутворення скроневої частки.
На обґрунтування своїх вимог заявник посилається на такі обставини.
Заявник є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21 вересня 1978 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер на території РФ за адресою: АДРЕСА_1 , причина смерті: "Набряк головного мозку. Злоякісне первинне новоутворення скроневої частки", що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть серії 45 № 225129406 від 23 травня 2025 року та заявою від 23 травня 2025 року. Крім того, факт смерті також підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_3 , в якій на сторінці 20-21 міститься відмітка про те, що трудовий договір розірваний у зв'язку зі смертю працівника ОСОБА_2 та довідкою від 22 серпня 2025 року.
ОСОБА_2 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим УВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 17 червня 1998 року (додаток 8) та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера.
Заявник зазначила, що вона є спадкоємцем першої черги померлого батька ОСОБА_3 та з метою реалізації її права на спадкування заявнику ОСОБА_2 необхідно подати нотаріусу оригінал свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_2 , який мав би юридичну силу в Україні.
На цей час неможливо здійснити реєстрацію смерті ОСОБА_2 в Україні, оскільки всі оригінали документів перебувають в РФ, а у заявника є лише фотокопії документів, що підтверджують смерть ОСОБА_2 . Крім того, Міністерство закордонних справ України припинило виконання своїх функцій на території РФ, посольство України в Москві та консульські установи України на території РФ припинили свою діяльність, що унеможливлює реєстрацію смерті громадян України, які померли на території РФ.
За таких обставин заявник ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть її батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те що факт смерті відбувся на території РФ. Невизначеність норм процесуального права не може тлумачитися проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки на території України юрисдикція судів поширюється на будь-який спір.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2025 року провадження по справі відкрито в порядку окремого провадження.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2025 року постановленою судом без оформлення окремого документа, про що зазначено у протоколі судового засідання, задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Р.Б. про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала заяву та пояснила, що її батько ОСОБА_2 працював на території РФ в місті Москві вахтовим методом, на території РФ родичів чи близьких осіб не мав, в зв'язку з початком війни не мав можливості повернутися в Україну, в травні 2025 року керівник її батька повідомив про те, що останній потрапив у лікарні та перебуває в реанімації. Через декілька днів їй повідомили про смерть батька, вони з матір'ю надали згоду на його кремацію. Працівники організації направили їй за допомогою інтернет зв'язку лише копії лікарського свідоцтва про смерть та копію трудової книжки її батька. Заявник не має можливості отримати свідоцтво про смерть її батька, що необхідно їй для прийняття спадщини.
Представник заявника Лихачов Р.Б. в судовому засіданні вимоги заявника ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити заяву.
Представник заінтересованої особи Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення розгляду заяви повідомлений в установленому законом порядку та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, дійшов такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Умань Черкаської області, громадянин України, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 21 вересня 1978 року та паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 .
Відповідно до даних копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 23 травня 2025 року серії 45, № 225129406, виданого Державною бюджетною установою охорони здоров'я міста Москви "Міська клінічна лікарня № 15 імені О.М. Філатова Департаменту охорони здоров'я міста Москви, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 годині 40 хвилин в АДРЕСА_1 , причина смерті - набряк головного мозку, злоякісне первинне новоутворення скроневої частки.
Відповідно до копії довідки, яка складена начальником відділу кадрів ТОВ «Тунельний загін № 6 Метробуду» міста Москви РФ Зиряновим О.В. від 22 серпня 2025 року, ОСОБА_2 працював в ТОВ «Тунельний загін № 6 Метробуду» в якості підсобного робітника 2 розряду. З 16 серпня 2022 року наказ про прийом на роботу від 16 серпня 2022 року № 571 по 22 травня 2025 року, наказ про звільнення від 27 травня 2025 року № 198уа.
Факт смерті ОСОБА_2 також підтверджується даними копії трудової книжки серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_2 , зі змісту якої слідує, що трудовий договір припинено 22 травня 2025 року у зв'язку зі смертю працівника ОСОБА_2 .
Крім зазначених документів, факт смерті ОСОБА_2 підтверджується показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є відповідно дружиною та сестрою померлого ОСОБА_2 , та які надали пояснення, що повністю підтверджують пояснення заявника в судовому засіданні.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами 1, 2, 7 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами 1 та 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
У частинах 3 - 4 статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545.
Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У відповідь на акт збройної агресії РФ проти України Президент України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з РФ, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.
На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.
01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).
Закон № 2783-IX передбачає:
-зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1);
-вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).
Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов'язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.
За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.
З дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з РФ та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в місті Гаазі.
Суд зауважує, що спірна правова проблема обтяжена фактом смерті особи на території іноземної держави-агресора РФ.
Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю РФ.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №643/1873/23.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що лікарське свідоцтво про смерть, видане Державною бюджетною установою охорони здоров'я міста Москви РФ "Міська клінічна лікарня № 15 імені О.М. Філатова Департаменту охорони здоров'я міста Москви серії 45 № 225129406 від 23 травня 2025 року, може підтверджувати факт смерті ОСОБА_2 лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.
Разом з тим, судом із розумним ступенем достовірності встановлено неможливість для заявника отримати оригінал лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та свідоцтва про смерть.
З огляду на збройний конфлікт між РФ та Україною заявнк ОСОБА_1 позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом втраченого свідоцтва про смерть батька на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами РФ, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.
В заяві заявник ОСОБА_1 зазначила та під час судового розгляду підтвердила сукупністю наданих нею доказів, які були досліджені судом, що вона є спадкоємцем першої черги померлого батька ОСОБА_2 та бажає реалізувати своє спадкове право, проте спадкоємець внаслідок збройної агресії РФ проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з РФ позбавлена можливості прийняти спадщину, оскільки відсутня реєстрація смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який є громадянином України, в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.
При відсутності підстав для державної реєстрації смерті особи, визначених у Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті (п.г Правил).
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов'язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).
У справі склалася така правова ситуація, за якої спадкоємець ОСОБА_1 позбавлена юридичної можливості отримати в Україні належне їй спадкове майно за законом в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від неї - смерті спадкодавця на території РФ, де видано лікарське свідоцтво про смерть російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав.
Особисті немайнові та майнові права ОСОБА_1 перебувають у стані правової невизначеності, фактично ОСОБА_1 не має можливості отримати спадкове майно, оскільки остання не має належного доказу смерті спадкодавця ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд висновує, що ОСОБА_1 потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.
Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Статтею 317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п'ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).
Відповідно до частин 9-10 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на зазначене суд висновує, про можливість застосувати до спірних правідносин аналогію закону та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Умань Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Москва РФ.
Вищезазначений висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №643/1873/23.
Керуючись статтями 13, 81, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Умань Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Москві Московської області Російської Федерації.
Рішення суду про встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;
Заінтересована особа: Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 41404009, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Культури, будинок № 2-Б.
Суддя Т.В. Бобко