Справа № 645/7977/25
Провадження № 1-кс/645/1512/25
13 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Немишлянського районного суду м. Харкова скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 04 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025226220000324 від 30.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
11 листопада 2025 року ОСОБА_3 звернулась до Немишлянського районного суду м. Харкова зі скаргою, в якій просить скасувати постанову дізнавача СД ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 04.11.2025 року про закриття кримінального провадження з направленням даного кримінального провадження для подальшого розслідування і виконання всіх необхідних слідчих дій.
В обґрунтування своєї скарги заявник посилалася на те, що 04.11.2025 року дізнавачем СД ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківської області лейтенантом поліції ОСОБА_4 було прийняте рішення про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінального провадження за № 12025226220000324, яке було внесене до ЄРДР 30.07.2025 року за ознаками ч. 1 ст.125 КК України. Як зазначено в постанові, в даному кримінальному провадженні виконані всі можливі та необхідні слідчі дії, які були спрямовані на розкриття цього злочину, але у зв'язку із відсутності свідків події злочину та невстановлені інших доказів, які б свідчили про можливість притягнення винних до кримінальної відповідальності, а всі можливості доведення вини осіб, які скоїли злочин вичерпані, дізнавачем прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає, що така постанова є незаконною, прийнятою передчасно, адже протирічить зібраним матеріалам кримінального провадження, а тому підлягає скасуванню на підставі неповноти проведеного досудового розслідування.
Так, в ході досудового розслідування була призначена та проведена судово- медична експертиза, висновки якої вважаються не повними, адже експерт для остаточні відповіді на всі поставлені питання пропонує дізнавачу провести слідчий експеримент з участю судово-медичного експерта, але особа, яка проводила досудове розслідування з незрозумілих причин таку слідчу дію не виконала. Крім цього на місто події за викликом прибув екіпаж патрульної поліції, який зафіксував подію злочину, але патрульні поліцейські в даному кримінальному проваджені не були допитані. Також на місті події були присутні лікарі швидкої допомоги, які надавали їй первинну медичну допомогу. Вони також, як і патрульні поліцейські є свідками, але незрозумілих причин не були допитані. Крім цього в даний час вона продовжує лікування у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями і остаточного висновку стосовно ступеню важкості отриманих нею тілесних ушкоджень не прийнято. Таким чином вважає, що прийняте дізнавачем рішення про закриття вказаного кримінального провадження є незаконним, а тому підлягає скасуванню, в зв'язку із чим до суду було подано дану скаргу.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, 12.11.2025 року через канцелярію суду подала заяву про розгляд скарги за її відсутності, заявлені вимоги скарги підтримала в повному обсязі та просила суд її задовольнити.
ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області правом участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не скористалися, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, заперечень та пояснень не надали.
Неявка дізнавача не перешкоджає, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляду скарги у його відсутності.
Відповідно до ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, оцінивши доводи скарги та додані до неї матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12025226220000324, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні дізнавача СД ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 знаходилось кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025226220000324 від 30.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
04 листопада 2025 року постановою дізнавача СД ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 вказане кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України було закрито у зв'язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування постанови зазначено, що в ході досудового розслідування вичерпана можливість доведення вини невідомих, які причетні до вказаної події, у зв'язку з тим, що жодних інших свідків вказаного кримінального правопорушення на місці події не було, що вказує на відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Частиною 4 статті 38 КПК України передбачений обов'язок органу досудового розслідування застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтею 284 КПК України чітко визначені підстави для закриття кримінального провадження.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Частиною 5 ст. 110 КПК України чітко визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
В частині 1 ст. 92 КПК України вказано, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, дізнавача, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до норм КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим, дізнавачем доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
У п. 69 рішення по справі «Григор'єв проти України» заява № 51671/07 від 15.05.2012 року, «…Суд наголошує на тому, що коли особа висуває небезпідставну скаргу, то вимагається проведення ефективного офіційного розслідування, спроможного забезпечити встановлення та покарання винних осіб ... Мінімальні стандарти ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, також включають вимоги того, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім, а також бути предметом контролю з боку громадськості, і при цьому компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю…».
Відповідно до п. 99 рішення по справі «Савицький проти України» заява № 38773/05 від 26.10.2012 року, ЄСПЛ вказав, що «…для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі вести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних осіб. Це не є обов'язком досягнення результату, але є одним із засобів. Органи державної влади повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, interalia, показань очевидців та експертних висновків тощо. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають можливість встановлення у ході розслідування причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості, які також передбачаються у цьому контексті (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 26 січня 2006 року у справі «Міхеєв проти Росії» (Mikheyev v. Russia), заява № 77617/01, п. 107 etseq., та рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (AssenovandOthers v. Bulgaria), Reports 1998-VIII, nn. 102 etseq.)…».
Так, в своїй заяві в порядку ст. 214 КПК України від 29.07.2025 року ОСОБА_3 звернулася до Немишлянського ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій, зокрема, просила прийняти міри до ОСОБА_5 тому що вона напала на неї, нанесла фізичні ушкодження, а також напала на її матір.
В обґрунтування заяви вказувала, що 29.07.2025 ОСОБА_5 завдала їй фізичної шкоди, а саме штовхнула її, погрожувала, кусала її та викручувала руки.
Між тим, слідчий суддя, враховуючи вищевказане, приходить до висновку що вимоги ч. 2 ст. 9 КПК України та ч. 2 ст. 93 КПК України дізнавачем виконані не в повному обсязі.
Як перевірено слідчим суддею, при винесенні оскаржуваної постанови дізнавач, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, ним не надана належна правова оцінка обставинам кримінального правопорушення про які повідомляла ОСОБА_3 у заяві про вчинення злочину та передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Дізнавачем не надано аналізу обставинам, на які посилається заявник у заяві, не проведено достатній обсяг слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального провадження.
При проведенні досудового розслідування справи були допущені суттєві порушення які призвели до неповноти з'ясування обставин справи, що призвело до помилкових висновків та закриття кримінального провадження.
Неповнота проведення досудового розслідування полягає в тому, що органом досудового розслідування зроблений висновок про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Більш того, дізнавачем у постанові про закриття кримінального провадження жодним чином не надано оцінки тим доказам, доводам та міркуванням, які зазначені у заяві про кримінальне правопорушення.
Так, з матеріалів кримінального провадження № 12025226220000324 вбачається, що в ході досудового розслідування було здійснено допит у якості потерпілої ОСОБА_3 30.07.2025 року; призначено судово-медичну експертизу 30.07.2025 року, за результатами якої отримано висновок експерта № 09/658-С/2025, згідно висновків якого у ОСОБА_3 , 1975 р.н., мали місце наступні тілесні ушкодження: синці на верхніх кінцівках; садна на лівій руці, та лівій нозі. Ці пошкодження могли утворитися від ударної (ударно-сдавлючої) дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які могли утворитися за механізмом тертя-ковзання (удар-тертя) і могли бути отримані в строк в межах 1-4 діб до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців. За ступенем тяжкості: синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, здійснено допит у якості свідка ОСОБА_6 01.08.2025 року; відібрано пояснення у ОСОБА_5 07.08.2025 року; отримано висновок з питань судово-медичної експертизи № 113-с/25 п/п від 30.07.2025 відносно ОСОБА_5 ; призначено судово-медичну експертизу 31.07.2025 року.
З висновку експерта № 09/764-С/2025, вбачається, що у ОСОБА_3 , 1975 р.н., мали місце наступні тілесні ушкодження: синці на верхніх кінцівках; садна на лівій руці, та лівій нозі. Ці пошкодження могли утворитися від ударної (ударно-сдавлючої) дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які могли утворитися за механізмом тертя-ковзання (удар-тертя) і могли бути отримані в строк в межах 1-4 діб до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців. За ступенем тяжкості: синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.2.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. При проведенні консультаційного вивчення наданих рентгенограм та носія з цифровими рентгенограмами переконливих даних на користь перелому 3-го ребра праворуч виявлено не було, в зв'язку з чим даний діагноз в судово-медичному відношенні не враховувався. об'єктивних судово-медичних даних достатніх для надання обґрунтованої відповіді стосовно встановленого діагнозу: «ЗМЧТ. струс головного мозку. Забій м/тканин голови.» не мається, в зв'язку з чим висловитися в судово-медичному відношенні не є можливим (згідно з п. 4.13., 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року). Для відповіді на питання № 2, цієї постанови, необхідно провести слідчий експеримент.
Ухвалюючи рішення за даною скаргою, слідчий суддя погоджується з доводами скаржника в тій частині, що у ході досудового розслідування дізнавачем не були проведені всі необхідні слідчі дії на дослідження обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні.
З тексту постанови дізнавача протилежного не встановлено.
Також у ході досудового розслідування дізнавачем не було проведено слідчого експерименту, на який в своєму висновку вказував експерт, не було допитано ОСОБА_7 про відомі йому обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, на які посилалася заявниця в своєму протоколі допиту, не встановлено наявність або відсутність відеокамер, на які також посилалась заявниця, не виконані інші необхідні слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність складу (події) злочину.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування дізнавачем норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження № 12025226220000606 від 30.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не є достатньо обґрунтованою, дізнавачем не всебічно проведено перевірку по даному кримінальному провадженню здобутим доказам, виконано не всі необхідні слідчі дії для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства, визначених ст. 2 КПК України.
Підсумовуючи наведене слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова винесена дізнавачем без урахування усіх обставин справи, передчасно, під час досудового розслідування не проведений необхідний об'єм перевірочних дій, який був би достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому зважаючи на вказане вважає необхідним скаргу задовольнити.
При новому розслідуванні належить виконати необхідні слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність складу (події) злочину, в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів заявника.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 40-1, 220, 303, 307, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 04 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025226220000324 від 30.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Матеріали кримінального провадження № 12025226220000324 повернути до СД ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали складено 13.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1