Справа № 645/5706/25
Провадження № 2/645/2868/25
12 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Мартинової О.М.
секретар судового засідання - Кривченко Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, пов'язані з постачанням теплової енергії та гарячої води,-
26.08.2025 року позивач Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води, абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води, в загальній сумі 80761,11 грн. та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , за якою КП «Харківські теплові мережі» надає послуг з централізованого опалення, гарячої води та інших послуг. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання відповідач не здійснює, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 01.07.2025 року виникла заборгованість у розмірі 80716,11 грн., з яких:
69800,66 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2015 року по 30.06.2025 року;
1087,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року;
7386,37 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2015 року по 30.06.2025 року;
630,48 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року;
1366,56 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року;
444,24 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року; та судові витрати в сумі 3028.00 грн.
Ухвалою суду від 29.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача КП «ХТМ» - Редька С.І. не з'явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, в позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.
09.10.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній позовні вимоги визнає частково, разом з тим просив застосувати строки позовної давності в межах позовних вимог.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані сторонами і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив таке.
Матеріали справи свідчать, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює КП «Харківські теплові мережі» (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.07.2025 р.).
За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач користується тепловою енергією, яку КП «Харківські теплові мережі» подає в житлове приміщення.
Таким чином відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з теплопостачання, які надає КП «Харківські теплові мережі».
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23 грудня 1998 року № 1407 комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
За визначенням, наданим у пункті першому статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, на час виникнення спірної заборгованості регулювалися Законом України № 1875-ІV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 1875-ІV), що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Статтею 3 цього Закону визначені предмет його регулювання і суб'єкти у сфері житлово-комунальних послуг. Так, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1875-ІV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-ІV передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633 IV, місцева (розподільча) теплова мережа сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно з положеннями частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633 IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах нежитлових приміщень свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, КП «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги.
31 жовтня 2021 року на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір), що встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу, та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 2 Договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті виконавця www.hts.kharkov.ua.
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (пункту 5 Договору).
Пунктом 32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно пункту 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком виплата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.
Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, статті2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/808-2019-п#Text (пункту 30 Договору).
Відповідно до положень статті19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на споживачів покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за постачання теплової енергії; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору на постачання теплової енергії або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Відповідно до пункту 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Матеріали справи не містять заяви-приєднання відповідача до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з позивачем.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.
Система опалення приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються житлові приміщення відповідача.
Оскільки законодавством передбачено двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Враховуючи те, що факт відсутності письмового договору про надання послуги з постачання теплової енергії сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав та надав теплову енергію відповідачу з 01.01.2015 року по 30.06.2025 року, що підтверджується відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу.
Також встановлено, що протягом місяця з дня розміщення позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідач про свою відмову укласти договір на постачання теплової енергії чи про свою незгоду із умовами договору до позивача у письмовому вигляді не направив, втім споживав надану позивачем теплову енергію, а тому відповідач вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на постачання теплової енергії, положення якого відповідають типовому договору.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Доказів відсутності опалення, або відключення від опалення споживача матеріали справи не містять. З наданого позивачем розрахунку теплового навантаження на опалення житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , неможливо проявивши розумну обачність достовірно встановити за який період він здійснений.
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Так, статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 11 ЦК України.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Факт наявності заборгованості на суму 80716,11 грн. за період з 01.01.2015 року по 30.06.2025 року підтверджено належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Водночас, відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази належної повної оплати спожитої у спірний період теплової енергії згідно умов Договору.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачами умов договору та чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору 69800,66 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2015 року по 30.06.2025 року та 7386,37 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2015 року по 30.06.2025 року, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування абонентської плати суд зазначає наступне.
Cтаттею 1 Закону України "Про Житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до пункту 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахувань в розмірі - 1087,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року та в розмірі 630,48 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
КП «Харківські теплові мережі» з 01.07.2022 року виконало нарахування плати за послуги з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання та внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води. Вартість ремонту внутрішньобудинкових систем зазначена у Публічному договорі з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності , який розміщено на сайті www.hts.kharkov.ua. Відповідач не сплачував плату за обслуговування внутрішньобудинкових систем у розмірі 1366,56 грн. та 444,24 грн.
У відповідності до статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання позивачем послуг з централізованого опалення відповідачу суду не надано, факт ненадання або неналежного надання цих послуг визначеним законодавством способом не зафіксований.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, від 20 листопада 2024 у справі № 463/6799/18.
Недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов'язання призводить до порушення зобов'язань.
Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовився від послуг, які надавало йому КП «Харківські теплові мережі», то в нього виник обов'язок сплатити ці послуги.
Відповідач ОСОБА_1 надав заяву про застосування строку позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконував свої обов'язки з оплати послуг теплопостачання, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.
Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину".
З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківськя теплові мережі» із даною позовною заявою 26.08.2025 року та період нарахування останнім заборгованості за надані послуги, який становить з 01.01.2015 року по 30.06.2025 року, то трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01.01.2015 року по 01.04.2017 року включно позивачем пропущено, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за період з 02.04.2017 року по 30.06.2025 року за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 58375,59 грн. та постачання гарячої води в розмірі 7386,37 грн. у межах трирічного строку позовної давності.
Також підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача 1087,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року; 630,48 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року; 1366,56 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року; 444,24 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 69291,04 гривень, з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №16203 від 12.08.2025 року стороною позивача при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн., таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, у сумі 2599,40 грн.=(69291,04 х 3028/80716,11).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 178, 247, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, пов'язані з постачанням теплової енергії та гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги за період з 02.04.2017 року по 30.06.2025 року у загальному розмірі 69291 гривень 04 копійок, з яких:
58375,59 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 року по 30.06.2025 року;
1087,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року;
7386,37 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 02.04.2017 року по 30.06.2025 року;
630,48 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 року по 30.06.2025 року;
1366,56 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року;
444,24 грн. - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 30.06.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2599 грн. 39 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», IBAN: НОМЕР_2 у ФХОУ ОФО «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: не відоме, який є власником квартири АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Мартинова