Суддя Ритов Я. М.
Справа № 644/8595/25
Провадження № 2/644/4639/25
13.11.2025
13 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:
Головуючого судді Ритова Я.М.,
за участю секретаря Швайка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.03.2024 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачем. Від шлюбу дітей не мають. Між позивачем та відповідачем припиненні сімейно-шлюбні відносини, у зв'язку з різними поглядами на життя та відсутністю взаємного порозуміння, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, примирення не можливо, спільне господарство не ведуть, просить після розірвання шлюбу змінити прізвище на дошлюбне ОСОБА_3 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, надав заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, відсутність заяв про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що в справі є достатні докази про права і взаємовідносини сторін, за вказаних обставин, суд вважає за можливе не відкладати розгляд справи та провести судове засідання за відсутності сторін по справі, на підставі наявних матеріалів.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) перебувають у шлюбі з 19 березня 2024 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 19.03.2024 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 405.
Позивачем зазначено, що між нею та відповідачем припиненні сімейно-шлюбні відносини, у зв'язку з різними поглядами на життя та відсутністю взаємного порозуміння, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, примирення не можливо, спільне господарство не ведуть. При цьому, відповідач не заперечував проти позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України та відповідно до ст. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.
З огляду на те, що позивач в позовній заяві просить про зміну свого прізвища на дошлюбне у рішенні суду має бути зазначено про вибір позивачем прізвища після розірвання шлюбу.
Враховуючи викладене, суд вважає що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідача, тому шлюб між сторонами повинен бути розірваний, в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 13, 15, 16, 76-78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 19.03.2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 405 - розірвати.
Прізвище позивача після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 605,60 грн., сплаченого 15.09.2025 року за квитанцією № 1.309435579.1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Сторони:
позивач - ОСОБА_4 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя Я.М. Ритов