Справа № 643/5962/25
Провадження № 2/643/3454/25
13.11.2025 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши заяву представника відповідача, адвоката Жарової-Тітарьової Лариси Михайлівни, про відвід судді від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває вказана цивільна справа.
Представник відповідача, адвокат Жарова-Тітарьова Л.М., в судовому засіданні, що відбулось 10.11.2025, заявила усний відвід головуючому судді, у зв'язку із незгодою із рішенням про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
З метою надання представнику відповідача можливості письмово викласти доводи щодо підстав для відводу судді, в судовому засіданні оголошено перерву.
12.11.2025 із використанням системи «Електронний суд» адвокат Жарова-Тітарьова Л.М. подала заяву про відвід судді, в обґрунтування якої зазначила наступне.
Представник відповідача стверджує, що під час розгляду справи її було обмежено в реалізації процесуальних права, у зв'язку із відмовою судом у задоволенні клопотання про оголошення перерви з метою надання доказів в обгартування раніше заявленого клопотання про зупинення провадження у справі.
Крім того, представник відповідача зазначає про обмеження в праві на ознайомлення з матеріалами справи.
Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про необ'єктивність судді при розгляді справи та перешкоджанні у доступі до правосуддя.
Вивчивши доводи заяви про відвід судді та матеріали цивільної справи, суд вважає дану заяву необґрунтованою з наступних причин.
Судом встановлено, що заява про відвід судді подана до суду 12.11.2025, наступне судове засідання по цій справі призначене на 17.11.2025. Отже, заява про відвід судді подана до суду раніше ніж за три дні до судового засідання по справі.
Положенням ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Оскільки заява про відвід надійшла поза межами судового засідання, суд на підставі ч. 7 ст. 40 ЦПК України, розглядає цю заяву у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого відводу, суд враховує наступне.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст. 36-41 ЦПК України, мало на меті, в першу чергу, уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у ст. 36 ЦПК України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом ст. 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Білуха проти України» ЄСПЛ у п. 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою ЄСПЛ при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, ч. 4 ст. 36 ЦПК України регламентовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Приписами ч. 4 ст. 39 ЦПК України визначено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Норми ЦПК України не встановлюють вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Відтак, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно довести наявність упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Між тим, викладені у заяві про відвід відомості не містять обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді Замікули Б.С., та можуть бути підставою для його відводу від розгляду справи відповідно до ст. 36, 37 ЦПК України.
Доводи представника відповідача, адвоката Жарової-Тітарьової Л.М. зводяться до незгоди із прийнятими процесуальними рішеннями по справі, зокрема, по відмову в оголошенні перерви з метою надання додаткового часу для обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі. Тверджень про обмеження у праві на ознайомлення із матеріалами справи не відповідають дійсності. Понад те, представник відповідача не вбачав підстав для заявлення відводу судді з наведених підстав під час оголошення складу суду та роз'яснення права заявити відвід складу суду.
Враховуючи наведене, викладені у заяві про відвід судді Замікули Б.С. доводи мають суб'єктивний для представника відповідача характер, є незгодою з процесуальними рішеннями судді та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді під час розгляду справи № 643/5962/25, у зв'язку з чим заявлений відвід є необґрунтованим.
В силу приписів ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст. 36, 40, 260 ЦПК України, суд
Визнати заявлений представником відповідача, адвокатом Жаровою-Тітарьовою Л.М. відвід судді Замікулі Б.С. від розгляду справи № 643/5962/25 - необґрунтованим.
Заяву про відвід судді передати для розгляду в порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Борис ЗАМІКУЛА