Справа № 643/15796/24
Провадження № 2-о/643/83/25
05.11.2025
05 листопада 2025 року місто Харків
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
присяжних: Воробйова О.М.,
Косміної О.Л.,
за участю секретаря Мовчан К.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
особи, відносно якої
вирішується питання ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 ,
представника органу опіки
та піклування Мельник Т.В.,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету харківської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки,
До суду надійшла заява ОСОБА_1 в уточненому вигляді, якою остання просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , недієздатною та встановити над нею опіку: призначити опікуном недієздатної ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично постійно проживає зі своєю мамою за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки доглядає за останньою як єдиний родич першого ступеню споріднення. Відповідно до висновку ЛКК від 05.12.2024 №4498 у ОСОБА_2 встановлено наявність когнітивних порушень, унаслідок яких вона потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. ОСОБА_2 самостійно не пересувається, себе не обслуговує, має значні вікові мозкові порушення, виражені у мовному розладі (афазії) та деменції. З 2012 постійно надглядається у лікарів після першого перелому стегна. В 2019 перенесла перелом другого стегна, після чого припинила самостійно пересуватися, стан її здоров'я помітно погіршився. Починаючи з 2019 заявниця фактично проживає з матір'ю та самостійно здійснює догляд за нею: повністю обслуговує, здійснює санітарні процедури, готує їжу, купує речі для побуту, пере білизну, прибирає тощо. Таким чином, більше ніж 5 років власного життєвого досвіду нагляду набула певних знань та вмінь, які будуть сприяти подальшому виконанню обов'язків опікуна з урахуванням інтересів недієздатної матері. Крім того, заявниця зазначає, що її батько, єдиний чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших дітей та родичів першого ступеню споріднення у матері не має. Чоловік заявниці - ОСОБА_5 помер у 2008, єдина дитина заявниці - ОСОБА_6 , яка разом з чоловіком та донькою проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не заперечує щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , про що склала заяву. Отже, оскільки матір не може самостійно проживати, себе обслуговувати, для забезпечення її життєдіяльності, необхідно щоб заявниця як опікун була завжди поруч і проживала разом з матір'ю, яка з 2019 вже звикла, що її доглядає донька.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала викладені у заяві обставини та її вимоги. Просить заяву задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_2 через свій психічний стан здоров'я не мала можливості висловити свого ставлення до вимог заяви.
Захисник Маюрнікова В.Н. в судовому засідання зазначила, що враховуючи встановлені розглядом справи обставини, висновку експертизи, психічного стану ОСОБА_2 , підтримує як вимоги заяви, так і подання органу опіки.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради Мельник Т.В. підтримала подання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 у разі визнання останньої недієздатною.
Суд, вивчивши доводи заявниці, матеріали справи, дослідивши письмові докази, беручи до уваги позицію учасників справи, дійшов такого.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 та інших близьких родичів остання не має.
Такі обставини підтверджено копіями свідоцтва про народження, свідоцтва про укладання шлюбу, свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про смерть(а.с.8,11,12,16-23).
Фізична особа, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, може бути, відповідно до ст. 39 ЦК України, визнана судом недієздатною.
Згідно Закону України «Про психіатричну допомогу» під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характеру (затьмарення свідомості, порушення адаптації та сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), яке позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психічний стан і поведінку.
Предметом судової діяльності є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового статусу фізичної особи, як обмеження у дієздатності чи визнання її недієздатною.
Фізична особа визнається недієздатною лише на підставі рішення суду у порядку, встановленому ЦПК України.
Необхідність судового порядку визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним обумовлюється істотною зміною правового становища громадянина, який на невизначений період позбавляється можливості самостійно здійснювати свої права і обов'язки. Судова процедура покликана гарантувати правомірність право обмежень, які вживаються до громадянина, особливо якщо судовий розгляд ініційовано особами, що претендують на роль опікунів або піклувальників.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ч. 2 п. 1 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Встановлення хронічної хвороби, недоумства, іншого важкого захворювання, що спричинили стійкий розлад психіки, належать до компетенції відповідних медичних закладів.
Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними, такий висновок експертизи повинен бути обґрунтованим та мати конкретний характер. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров'я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 акцентовано увагу судів на тому, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
З аналізу наведених норм слідує, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не можуть покладатися докази, які ґрунтуються на припущеннях.
Так, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 274 від 18.04.2025, ОСОБА_2 на теперішній час виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі деменції судинної. ОСОБА_2 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.76,77).
Кваліфікація експерта сумнівів не викликає. Доказів, що ставили б під сумнів висновок експерта, в судовому засіданні не здобуто.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатною.
Далі, у відповідності до положень ч.1 ст. 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Так, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. (ст.300 ЦПК України).
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових та майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки ( ст. 55 ЦК України).
Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над особами, визнаними недієздатними.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з ч.ч. 4,5 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.04.2022 у справі №712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 № 34/166/131/88.
Отже, призначення опікуна недієздатній особі здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Системний аналіз наведених норм права указує, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).
27.05.2025 опікунською радою Адміністрації Салтівського району Харківської міської ради розглянуто звернення ОСОБА_1 та на підставі наданих матеріалів (протокол №4 від 27.05.2025), дійшла висновку за можливе задовольнити прохання заявника у разі визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, призначити опікуном над нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що звернулась з відповідним поданням до суду.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її опікуном.
Згідно ч. 2 ст. 299 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться за рахунок держави.
Відповідно до ч. 6 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Керуючись ст.ст. 12,81, 83, 258-261, 299-399 ЦПК України, суд,
Задовільнити заяву заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету харківської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , недієздатною та встановити над нею опіку.
Призначити опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , її доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:
Заявник: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, адреса місця знаходження: 61200, м. Харків, майдан Конституції,7.
Повний текст рішення виготовлений 12.11.2025
Суддя Сугачова О.О.
Присяжні: Воробйов О.М.,
Косміна О.Л.