Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/1713/2025 Справа № 641/8715/25
13 листопада 2025 року м.Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
володільця майна - ОСОБА_3
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4
розглянувши клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_5 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221150001192 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До суду надійшло вищевказане клопотання, в обґрунтування якого прокурор посилається на те, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12025221150001192 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 09.11.2025 до ЧЧ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Х/о, надійшло повідомлення від оператора 102 про те, що 09.11.2025 о 20:20 поблизу будинку № 64, по вул. Георгія Тарасенка, що в Слобідському районі м. Харкова автомобіль "Volkswagen LT 46" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого пішохід отримав тілесні ушкодження.
В наслідок цієї події пішохід - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тілесними ушкодженнями, госпіталізований до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги проф. ОСОБА_8 .
В ході проведення огляду місця події та транспортного засобу від 21.10.2025 поблизу будинку № 64 по по вул. Георгія Тарасенка, що в Слобідському районі м. Харкова, в період часу з 21:40 до 23:00, автомобіль «Volkswagen LT 46» реєстраційний номер НОМЕР_1 , як речовий доказ направлений на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів при ГУНП в Харківській області, розташований за адресою: м. Харків вул. Григорія Сковороди (колишня Пушкінська), 107.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль «Volkswagen LT 46» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить - ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 .
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , видав довіреність № 375/2025 на ОСОБА_3 21.05.1964 м.т. НОМЕР_3 , та уповноважує останнього представляти свої права та інтереси.
10.11.2025 слідчим винесено постанову про визнання речового доказу автомобілю, а саме: «Volkswagen LT 46» реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 .
Автомобіль «Volkswagen LT 46» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ст. 98 КПК України, може бути речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, тобто знаряддями вчинення кримінального правопорушення, що зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, зазначений транспортний засіб, як речовий доказ, необхідний для проведення автотехнічної, трасологічної експертизи та інших автотехнічних експертиз з метою з'ясування технічного стану транспортного засобу, параметрів механізму дорожньо-транспортної події та дій учасників пригоди.
Прокурор вважає що вказаний автомобіль, має доказове значення у кримінальному провадженні, міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та є предметом вчинення злочину.
Прокурор в судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву про розгляд клопотання без його участі .
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, вказував на те, що вказаний транспортний засіб використовується у підприємницькій діяльності. Також зазначив, що потерпілий порушив ПДР України, оскільки переходив дорогу у невизначеному для цього місці та взагалі у потерпілого відсутні претензії до водія, який керував автомобілем.
Володілець майна ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив відмовити у його задоволені, оскільки він використовує цей автомобіль, для здійснення підприємницької діяльності.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов наступного.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
З аналізу норм п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як зазначено у клопотанні, вилучені речі мають вагоме значення для досягнення мети доказування у даному кримінальному провадженні, а саме, мають силу речових доказів та зберегли на собі сліди злочину.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та на думку суду, є достатньо підстав вважати, що автомобіль, на якому було здійснено наїзд на потерпілого, є предметом кримінального правопорушення та має доказове значення у кримінальному провадженні.
Заперечення володільця майна та представника власника майна є необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на вищевказаний автомобіль.
Крім того, слід зазначити що місцем зберігання автомобіля слід визначити майданчик тимчасового тримання транспортних засобів при ГУНП в Харківській області.
Керуючись вимогами ст. ст. 98, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_5 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди майно, а саме на автомобіль «Volkswagen LT 46» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , та яким на підставі довіреності володіє ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Місцем зберігання автомобіля «Volkswagen LT 46» реєстраційний номер НОМЕР_1 визначити майданчик тимчасового тримання транспортних засобів при ГУНП в Харківській області, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 107.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали покладається на прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя- ОСОБА_1