Справа № 545/1107/25
Провадження № 2/545/1000/25
"12" листопада 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Цибізової С.А.,
з участю секретаря - Делії Д.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що шлюб, який був укладений 19.05.2022 та зареєстрований виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за актовим записом №27 розпався і зберегти його неможливо. Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 не приймає активної участі у житті та вихованні дитини, не надає фінансової допомоги на утримання сина.
Просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19.05.2022 року виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, актовий запис №27; визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача судові витрати у сумі 2422,40 грн.
Позивач у підготовче засідання не з'явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Після розірвання шлюбу просила залишити прізвище - ОСОБА_1 .
Представник позивача - адвокат Гальченко Н.Г. надала заяву про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач у підготовче засідання 12.11.2025 року не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі зазначивши, що наслідки ст.206 ЦПК України йому відомі та зрозумілі. В судовому засіданні 16.10.2025 року позов визнав, судом наслідки визнання позову передбачені ст.206 ЦПК України йому було роз'яснено та зрозуміло.
Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у підготовче засідання не з'явилася. попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі. При винесенні рішення просила визнати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
За нормами ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо вимоги про розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за актовим записом №27 (а.с. 14).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Обставин, що відповідно до ч.2 ст. 110 СК України є перешкодою для пред'явлення позову про розірвання шлюбу судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідно до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України визнання позову не суперечить закону, не порушує права свободи та інтереси інших осіб та наявні законні підстави для задоволення позову в цій частині, шлюб підлягає розірванню.
Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.06.2021 №261222084 житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11.06.2021 (а.с.17).
Встановлено, що після укладення шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1 " (а.с.14).
З характеристики Комунального закладу «Полтавський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №17 «Школа Здоров'я» вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує групу раннього віку №1 «Рукавичка» з 12.12.2024. За весь час відвідування ОСОБА_3 групи «Рукавичка» тато ОСОБА_2 дитину в садочок не приводив, не забирав. З вихователями батько не спілкувався (а.с.13).
Відповідно до висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 08.07.2025 №50 вбачається, що ОСОБА_1 разом із сином на даний час проживає в будинку, власником якого і являється. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області вважає за доцільне, в інтересах малолітньої дитини, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 (а.с.102-104).
Згідно з ч.2,8,9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ (надала - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч.1, 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами ст.19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Встановивши дані обставини, враховуючи інтереси малолітньої дитини, приймаючи до уваги ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов'язків, суд вважає, що висновок служби у справах дітей щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 є обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідно до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України визнання позову не суперечить закону, не порушує права свободи та інтереси інших осіб та наявні законні підстави для задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку встановленому статтями 206, 207 цього кодексу.
Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 142 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с.2).
Відповідачем надана до суду копія посвідчення серії НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.84).
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження №14-730цс19) зазначено, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону N 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №490/8128/17.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також, звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки, позовна заява про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю не стосується порушення прав відповідача, які пов'язані з положеннями статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, суд не має законних підстав застосування до відповідача пільг щодо сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Решту судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 258-260 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений 19.05.2022 та зареєстрований виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за актовим записом №27 - розірвати.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 50 відсотків судового збору згідно платіжної інструкції №0.0.4247050850.1 від 13.03.2025 при поданні позову до суду, в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. А. Цибізова