13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/14219/24
адміністративне провадження № К/990/44361/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХПОСТАВКА» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 380/14219/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХПОСТАВКА» до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХПОСТАВКА» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, в якому просило:
- визнати протиправною відмову відокремленого підрозділу в задоволені заяви від 06.12.2023 року про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені в сумі 949 874,67 грн;
- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у неподанні відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення йому надмірно сплачених сум з податку на прибуток підприємств (код класифікації доходів бюджету 11021000) в розмірі 949 874,67 грн;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління ДПС України у Львівській області ДПС України на його користь заборгованість бюджету з надмірно сплачених сум з податку на прибуток підприємств (код класифікації доходів бюджету 11021000) в розмірі 949 874,67 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області, оформлене листом від 18 грудня 2023 року № 35288/6/13-01-04-07.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХПОСТАВКА» від 6 грудня 2023 року підготувати висновок про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 949 874,67 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас оскарження ухвалених судових рішень у справі, розгляд якої відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, вимагає від скаржника зазначення у касаційній скарзі конкретного випадку з того переліку, що міститься у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі не зазначено про наявність випадку (випадків) передбачених підпунктами «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які на думку скаржника могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, касаційна скарга в цій справі позивачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року її повернуто як таку, що не містила обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХПОСТАВКА» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 380/14219/24 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов