13 листопада 2025 року
м. Київ
справа №560/13859/24
адміністративне провадження № К/990/19090/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 (колегія суддів у складі: Драчук Т. О., Смілянця Е. С., Полотнянка Ю. П.,
Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила: визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахуванні і невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.06.2017 включно; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.06.2017 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 27.06.2017. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 27.06.2017 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 11.12.2024 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» уперше подала апеляційну скаргу (зареєстрована у суді апеляційної інстанції 12.12.2024), у якій одночасно заявила клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення оплати сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 залишено без руху, а військовій частині НОМЕР_1 надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1816,80 грн.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 13.12.2024 доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 13.12.2024 о 18:41.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суд від 02.01.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 560/13859/24 повернуто особі, яка її подала, з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 02.01.2025 доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 03.01.2025 о 19:21.
28.02.2025 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» повторно подала апеляційну скаргу (зареєстрована у суді апеляційної інстанції 04.03.2025), на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024, у якій просила поновити їй строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024, посилаючись на відсутність коштів та введення воєнного стану.
Також до апеляційної скарги було додану платіжну інструкцію від 08.01.2025 № 8 про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024. Визнано неповажними причини пропуску військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024.
Постановляючи указану ухвалу суд апеляційної інстанції зазначив, що якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність коштів на рахунку відповідача не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Щодо доводів апелянта в частині введення воєнного стану, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на особу або роботу органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження. З урахуванням указаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку з своєї ініціативи суд не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
03.04.2025 військова частина НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 24.03.2025 через підсистему «Електронний суд» надіслала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовану, зокрема, тим, що з початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні, відповідачем виконуються бойові завдання із захисту цілісності та суверенітету України. Масові атаки безпілотних літальних апаратів, ракетно-бомбові обстріли, перебої з електропостачанням, пошкодження приміщень та техніки, задіяння усього особового складу у відбитті атак впливають на безперебійне функціонування військових частин та унеможливлюють своєчасне отримання та подання необхідних документів. Крім того, указує, що після надходження 07.01.2025 коштів на рахунки військової частини НОМЕР_1 з'явилася можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
05.05.2025 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного суду касаційну скарну на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не були ураховані обставини наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження від 03.04.2025, а саме: що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабний воєнний наступ на територію України, у зв'язку з чим, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який продовжено з 08.02.2025 строком на 90 діб; з перших днів війни військовою частиною НОМЕР_1 виконується бойове завдання із захисту цілісності та суверенітету України, масовані атаки ворожих безпілотних літальних апаратів типу «Шахед» та ракетно-бомбових обстрілів, які призводять до відсутності світла, перебоїв зв'язку, пошкоджень приміщень та техніки, задіяння усього наявного особового складу у відбитті атак вказаних ворожих літальних апаратів впливають на безперебійне функціонування військової частини та унеможливлюють своєчасне отримання та подання необхідних для справи документів; що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів найнижчого рівня, для отримання фінансування на оплату судового збору частина зобов'язана звернутися до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, що і було виконано шляхом надсилання заявки на фінансування, листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 № 220/13/9088 військову частину НОМЕР_1 проінформовано про тимчасову відсутність бюджетних призначень на сплату судового збору; виключно після надходження коштів на рахунки військової частини НОМЕР_1 у останньої з'явилася можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; відповідно до виписки з рахунка кошти на рахунок військової частини НОМЕР_1 надійшли тільки 07.01.2025, що і стало підставою несвоєчасної оплати судового збору останньою.
На думку скаржника, ці обставини (військова агресія російської федерації проти України, а також несвоєчасне фінансування розпорядником бюджетних коштів вищого рівня видатків відповідача на сплату судового збору, за умови, що заявка на фінансування була подана завчасно) підлягають визнанню поважними причинами пропуску процесуального строку за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Позиція інших учасників справи
Позивачка правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
05.05.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 560/13859/24.
Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.11.2025 № 1435 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 560/13859/24 у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 560/13859/24
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 560/13859/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов'язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом. Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання поважності/неповажності наведених скаржником причин пропущення строку на апеляційне оскарження суд має враховувати також й ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув із моменту, коли скаржник дізнався про відповідне судове рішення (ухвалу про повернення апеляційної скарги) до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою, і яким саме чином останній діяв протягом відповідного періоду часу. Суд апеляційної інстанції має враховувати, чи вчинялися особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без зайвих зволікань, з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Як убачається із матеріалів справи, 11.11.2024 Хмельницьким окружним адміністративним судом справу № 560/13859/24 розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення військова частина НОМЕР_1 копію указаного судового рішення отримала 20.11.2024. Крім того, військова частина НОМЕР_1 у первинній апеляційній скарзі не заперечувала отримання нею копії указаного судового рішення в електронному вигляді в її особистому кабінеті електронного суду 11.11.2024.
Уперше до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 11.11.2024 заявник звернувся 11.12.2024 через підсистему «Електронний суд» (зареєстрована у суді апеляційної інстанції 12.12.2024). Проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 указану скаргу залишено без руху через несплату судового збору, а 02.01.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто відповідачу з підстав неусунення ним недоліків скарги, попередньо визначених ухвалою від 13.12.2024.
Документи, що свідчать про вчинення військовою частиною НОМЕР_1 дій, спрямованих на усунення недоліків первісної апеляційної скарги шляхом сплати судового збору або інших дій, вчинених на виконання приписів ухвали від 13.12.2024, у матеріалах справи відсутні.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2025 надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» в електронному вигляді та доставлено до її електронного кабінету 03.01.2025 19:21, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Повторно апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 11.11.2024 військова частина НОМЕР_1 подала 28.02.2025 (зареєстрована у суді апеляційної інстанції 04.03.2025), до якої вже додала платіжну інструкцію про сплату судового збору від 08.01.2025 № 8 на суму 1453,44 грн.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, з якими апелянт пов'язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, і дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк. Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. У свою чергу, посилання на відсутність відповідного фінансування на сплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку касаційного оскарження судового рішення та не є поважною підставою пропуску цього строку.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою без надання документа про сплату судового збору, розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, доводи апелянта не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення та не є об'єктивними підставами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. Суд наголосив, що апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен був ще на стадії подання апеляційної скарги вжити заходів, спрямованих на виконання вимог закону щодо сплати судового збору, забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, та, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою. У той же час, скаржник у загальному посилається на обставини, які на жаль мають місце по всій території України - повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, атаки ворожих літальних апаратів, ракетні удари та обстріли по цивільних об'єктах та об'єктах критичної інфраструктури. Водночас такі обставини ураховуються судом, якщо знаходяться у прямому причинному зв'язку з пропуском процесуального строку. Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов не убачав підстав для визнання, викладених апелянтом у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними, а тому дійшов висновку, що у задоволенні клопотання апелянта необхідно відмовити.
Відповідаючи на аргументи заявника касаційної скарги, Верховний Суд підкреслює, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Верховний Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. Проте, сплативши судовий збір 08.01.2025, такий документ військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду апеляційної інстанції лише 28.02.2025 під час повторного звернення з апеляційною скаргою.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Також варто зауважити, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Такі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15.05.2018 у справі № 804/2979/17, від 07.06.2018 у справі № 822/276/17, від 30.09.2021 у справі № 826/16458/18, від 04.11.2021 у справі № 520/15397/2020, від 21.07.2022 у справі № П/320/1014/20, від 19.10.2022 у справі № 640/6479/20, від 22.12.2022 у справі № 380/17770/21, від 29.08.2024 у справі № 120/2721/23 та багатьох інш.
Крім того, не уважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв'язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21.12.2020 у справі № 580/1020/19 та від 04.03.2021 у справі № 160/2538/19.
Верховний Суд ураховує, що військова частина НОМЕР_1 бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, проте зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, уперше подаючи апеляційну скаргу у грудні 2024 року, без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права, однак уважав, що наведення лише загальних аргументів щодо обмеженого фінансування, за відсутності належних та допустимих доказів, є підставою для заявлення клопотання про відстрочення його сплати.
Верховний Суд не бере до уваги аргументи військової частини НОМЕР_1 з посиланням на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 № 220/13/9088, оскільки у цьому документі описано вирішення питання щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а не оплати судового збору. Крім того, судовий збір відповідачем було сплачено 08.01.2025, проте документ про його сплату військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду апеляційної інстанції лише 28.02.2025 під час повторного звернення з апеляційної скаргою.
Суд також звертає увагу, що повернення попередньої апеляційної скарги не позбавляють учасника спору права повторного звернення до апеляційного суду, проте не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги, без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність зазначених військовою частиною НОМЕР_1 причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 560/13859/24 - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 560/13859/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк