12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №440/7439/24
адміністративне провадження № К/990/39479/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №440/7439/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066422405 від 09.05.2024, згідно з яким збільшено позивачу, ФОП ОСОБА_1 , грошове зобов'язання за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 366952,04 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066372405 від 09.05.2024, згідно з яким збільшено позивачу, ФОП ОСОБА_1 , грошове зобов'язання за платежем: «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 30579,33 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу №Ф-00066452405 від 09.05.2024 про сплату позивачем, ФОП ОСОБА_1 , заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 299707,20 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00066462405 від 09.05.2024, згідно з яким до позивача, ФОП ОСОБА_1 , застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок у сумі 74840,74 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066142405 від 09.05.2024 в частині збільшення позивачу, ФОП ОСОБА_1 , суми грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 479623,49 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066182405 від 09.05.2024 в частині збільшення позивачу, ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 68041,59 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066622405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 , штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23800,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066662405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 , штрафні (фінансові) санкції на суму 17000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066632405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 , штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066672405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 6800,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00066422405 від 09.05.2024, №00066372405 від 09.05.2024, №00066462405 від 09.05.2024, №00066622405 від 09.05.2024, №00066662405 від 09.05.2024, №00066632405 від 09.05.2024, №00066672405 від 09.05.2024, №00066142405 від 09.05.2024 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 479623,49 грн, №00066182405 від 09.05.2024 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 68041,59 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу №Ф-00066452405 від 09.05.2024. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 26.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету скаржника 16.10.2025 о 20 год 10 хв.
З урахуванням положень пункту 5 частини 6 статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В межах встановленого судом строку скаржником не надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, отже не усунуто недоліки, які були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Контролюючим органом не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку касаційного оскарження (більше 6 місяців з дня прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції), не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги (більше 3 місяців після повернення первинної касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 05.06.2025).
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №440/7439/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Л.І. Бившева