13 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/11350/25
адміністративне провадження № К/990/46038/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 11.03.2022 по 09.01.2023 включно, виходячи з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022, 2023 роки), відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (в редакції, чинній у спірний період, з урахуванням рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення за період з 11.03.2022 по 09.01.2023 включно, що включає різницю між належними та фактично виплаченими сумами: посадового окладу (відповідно до займаної посади механіка-водія) та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; надбавки за вислугу років; о надбавки за особливості проходження служби; інших щомісячних надбавок та доплат (із зазначенням їх виду, якщо відомо з довідки); щомісячної премії; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік (пропорційно до прослуженого часу) та за відповідний період 2023 року; о матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (пропорційно до прослуженого часу) та за відповідний період 2023 року (за умови її нарахування); оплати за час відпусток (або компенсації за невикористану відпустку при звільненні, якщо таке мало місце до переведення); індексації грошового забезпечення; одноразової грошової допомоги при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 (якщо така виплата передбачалася при переведенні та її розмір залежав від правильно розрахованого грошового забезпечення). Все вищезазначене - з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 оновлену детальну довідку про перераховане та належне до виплати грошове забезпечення за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 11.03.2022 по 09.01.2023 включно, із розбивкою по місяцях та із зазначенням усіх складових, методики їх розрахунку (зокрема, який розмір прожиткового мінімуму застосовувався) та сум донарахування.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 з 11.03.2022 по 09.01.2023 перерахунку грошового забезпечення (основного, додаткового та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження ним військової служби), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) з 11.03.2022 по 09.01.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На рішення суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 апеляційна скарга залишена без руху, в зв'язку з несплатою судового збору, наданий п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі № 380/11350/25 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до таких висновків.
Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, законодавством визначено, що обов'язковою умовою для реалізації такою особою права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Скаржником подано касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі повернуто скаржнику.
Тобто рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 не було переглянуто в апеляційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 не переглядалося, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Військової частини НОМЕР_1 .
У касаційній скарзі також визначено предметом оскарження ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 апеляційна скарга залишена без руху, в зв'язку з несплатою судового збору, наданий п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 отримала копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 24.09.2025 доставлено 24.09.2025 до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд". a3817@post.mil.gov.ua.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративному суду від 10.10.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі № 380/11350/25 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки останнім недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 24.09.2025 у встановлений судом строк скаржником усунуто не було.
При цьому, Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків, вірно застосував положення частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС У країни, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов