13 листопада 2025 року
м. Київ
справа №340/5792/24
адміністративне провадження №К/990/43597/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,
суддів: Білак М. В., Жука А. В.,
перевіривши касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині ненарахування та невиплати йому надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, починаючи з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року, частини матеріальної допомоги для оздоровлення, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за 2023 рік та 2024 рік, частини здійснених виплат за час знаходження у відпустці за 2023 рік та 2024 рік, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді;
- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на його користь ненараховану та невиплачену заробітну плату без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, за період роботи з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року, в розмірі 415 602,72 грн, яка складається: з надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, частини матеріальної допомоги для оздоровлення за 2024 рік в розмірі 35301,81 грн, оплати часу відпустки за 2024 рік в розмірі 25477,02 грн., частини матеріальної допомоги для оздоровлення за 2023 рік в розмірі 13198,12 грн, оплати часу відпустки за 2023 рік в розмірі 2607,35 грн;
- зобов'язати Кіровоградську обласну прокуратуру встановити та виплачувати йому заробітну плату відповідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023, яка складається з окладу на посаді заступника прокурора області та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інші виплати, передбачені Розділом IX Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за період з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року.
Зобов'язано Кіровоградську обласну прокуратуру здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за період з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року та виплатити різницю між належними до сплати та фактично отриманими ОСОБА_1 виплатами.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
24 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кіровоградської обласної прокуратури на судові рішення у цій справі.
Одночасно з цим, скаржник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Аналіз матеріалів та зміст касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статей 329, 330 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі автор, як на підставу касаційного оскарження, покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328, частину третю статті 351 КАС України та зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке полягає у помилковому тлумаченні статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у комплексі з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», статтею 131-1, пунктом 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, частиною десятою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 5, 7, 15 Закону України «Про прокуратуру», статтею 2 Закону України «Про оплату праці» з урахуванням обставин, встановлених у цій справі.
Варто зазначити, що передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов'язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права.
Водночас доводів про те, що це зумовило неправильне застосування судами норм матеріального права (та яких саме) в контексті підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, касаційна скарга не містить, що суперечить вимогам частини четвертої статті 328 КАС України.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову має кореспондуватись викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
У свою чергу, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень зазначає частину третю статті 351 КАС України.
Верховний Суд, звертає увагу скаржника, що частина третя статті 351 КАС України визначає, в рамках касаційного розгляду справ касаційним судом, підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Тоді як, підстави для відкриття провадження за касаційною скаргою визначає частина четверта статті 328 КАС України.
Таким чином, посилання скаржника на частину третю статті 351 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, не може бути врахована Судом, оскільки така не передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отож, оскільки у касаційній скарзі не зазначено підстава (підстави), на якій (яких) вона подається, із належним обґрунтуванням у взаємозв'язку з відповідним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України, то така скарга має бути залишена без руху із встановленням скаржнику строку для виправлення вказаних недоліків.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 05 червня 2025 року Третім апеляційним адміністративним судом прийнята в порядку письмового провадження, а скаргу подано втретє 22 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.
Так, ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
01 серпня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Кіровоградської обласної прокуратури, в якій скаржник просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року визнано неповажними, зазначені Кіровоградською обласною прокуратурою, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 340/5792/24 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
В подальшому, ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 332 КАС України.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвалу Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року доставлено до електронного кабінету позивача 16 жовтня 2025 року о 20:14 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
В той же час, з цією касаційною скаргою скаржник звернувся 22 жовтня 2025 року та подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір ії подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Отже, заявнику необхідно подати клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням автору касаційної скарги строку для усунення її недоліків шляхом: - уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі; - зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними підстави пропуску Кіровоградською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року.
Касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А. Г. Загороднюк М. В. Білак А. В. Жук Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов