11 листопада 2025 року
м. Київ
справа №808/1616/17
адміністративне провадження № К/990/41161/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №808/1616/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00025747712 від 18.05.2017, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 600541,75 грн, у тому числі: 533953,00 грн - за податковим зобов'язанням, 66588,75 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» залишено без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.04.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 808/1616/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі №808/1616/17 скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову. Податкове повідомлення-рішення відповідача №00025747712 від 18.05.2017, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 600541,75 грн, у тому числі: 533953,00 грн - за податковим зобов'язанням, 66588,75 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією визнано протиправним та скасовано.
До Верховного Суду 08.10.2025 надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №808/1616/17.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано уточнену касаційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п .138.1, п .138.2, пп.138.3.1. п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, та норми процесуального права: статті 2, 6, 8, 9, 72, 73, 74, 75, 76, 77, ст. 90, ст. 242, 351 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального судами попередніх інстанцій, як має застосовуватись відповідна норма права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду, який висновок має бути сформульовано судом у даній справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування постанов Верховного Суду, викладення фактичних обставин справи та цитування акту перевірки, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, отже скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, що були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Заявлене клопотання про поновлення строку касаційного оскарження є передчасним та безпідставним, оскільки касаційну скаргу подано в межах строку касаційного оскарження, визначеного приписами статті 329 КАС України, уточнену касаційну скаргу на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху подано в межах встановленого судом строку.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №808/1616/17 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.П. Юрченко В.В. Хохуляк