11 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/6143/24
адміністративне провадження № К/990/38642/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі №160/6143/24 за позовом Приватного науково виробничого підприємства «Техкомплекс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0236880701 від 21.08.2023, яким Приватному науково-виробничому підприємству «ТЕХКОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11280116,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 22.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі №160/6143/24.
Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання щодо долучення платіжної інструкції від 30.09.2025 №2814, відповідно до якої сплачено 48448,00 грн судового збору за подання касаційної скарги, уточнену касаційну скаргу.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме суд касаційної інстанції не робив висновків стосовно правомірності проведення податкової перевірки після закінчення карантинних обмежень. Податковим органом наголошено, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови у цій справі помилково застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, оскільки предметом спору у даних справах було скасування наказів на проведення перевірки, в той час як предметом спору у справі № 160/13375/24 є скасування податкових повідомлень-рішень. У справі №160/13375/24, перевірку було призначено під час дії карантинних обмежень, проте акт за результатами перевірки складено після скасування мораторію, оскаржувані податкові повідомлення-рішення теж винесені після скасування мораторію. На думку скаржника, спірним питанням є правомірність застосування Постанови КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» за умови винесення контролюючим органом наказу на проведення планової виїзної перевірки позивача під час дії мораторію, складання акту перевірки і податкових повідомлень-рішень вже після закінчення карантинних обмежень.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Контролюючим органом не обґрунтовано, яку саме норму матеріального права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, як така норма має застосовуватись, який правовий висновок має бути сформовано у даних правовідносинах.
Податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм права судами попередніх інстанцій, не спростовано висновки суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки у відповідача не було права на проведення документальної планової виїзної перевірки в період дії мораторію на проведення перевірок з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що на момент прийняття наказу про проведення перевірки позивача Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про завершення дії карантину, а відтак у період проведення перевірки позивача діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків, а відповідно, відповідач не мав правових підстав для проведення документальної планової перевірки позивача. Аргументи відповідача стосовно того, що оскільки допуск представників контролюючого органу до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді повинна бути суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, є неспроможними та порушують принцип належного урядування.
Касаційна скарга не містить доводів на спростування таких висновків.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі №160/6143/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
І.Я.Олендер В.В. Хохуляк