13 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1591/25 пров. № А/857/27740/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Носа С.П.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (судді Подлісна І.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль) у справі № 500/1591/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить визнати протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом №429- 84/0-02/8-1900/25 від 20.01.2025 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка». Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу період роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка» та здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 16 липня 2024 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом №429- 84/0-02/8-1900/25 від 20.01.2025 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка». Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії з 16 липня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 16 липня 2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності.
24.09.2024, 22.10.2024 та 31.12.2024 позивач звертався до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням періоду роботи в МП «ЗІРКА» на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 . До заяви долучено також архівну довідку про трудовий стаж, якою підтверджується робота позивача.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України від 07.10.2024 за №7819-7751/0-02/8-1900/24 в Тернопільській області роз'яснив клієнту, що при призначенні не враховано періоди роботи, які вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.09.2001, оскільки її заповнення проведено з недотриманням вимог Інструкції №58.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України від 11.11.2024 за №8426-8422/0-02/8-1900/24 в Тернопільській області, окрім того, що вказано в попередній відповіді, зазначено, що період роботи в МП «Зірка» до страхового зараховано тільки ті періоди, в яких проводилось нарахування заробітної плати, тобто з 01.01.1996 по 31.12.1999.
В заяві від 31.12.2024 позивач наголошував на необхідності зарахування повного періоду роботи в МП «Зірка» згідно даних трудової книжці серії НОМЕР_1 , заповненої 15.09.2001 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підстави відмови у зарахуванні спірного періоду, викладені у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України від 20.01.2025 за №429-84/0-02/8-1900/25 аналогічні попереднім відмовам: оскільки заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.2001 проведено з недотриманням вимог Інструкції №58, а саме перший запис про прийняття на роботу зроблено 15.08.1998, хоча дата заповнення трудової книжки - 15.09.2001.
Позивач не погодившись із протиправною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом №429- 84/0-02/8-1900/25 від 20.01.2025 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка», звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. З аналізу викладених норм слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший визначений розділом II Порядку №22-1. Пункт 2.7 Порядку №22-1 передбачає, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до пп.2-4 п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 15.09.2001 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в записах 3-4 вказано, що:
-25 червня 1993 року позивач прийнятий столяром на роботу МП «Зірка» (наказ №5 від 25.06.1993),
-14 вересня 2001 року - звільнений з роботи згідно поданої заяви за власним бажанням МП «Зірка» (наказ №20 від 18.09.2001).
Архівною довідкою про трудовий стаж, виданої Чортківським районним комунальним підприємством «Трудовий архів» 22.08.2024 №521 підтверджується робота ОСОБА_1 в МП «Зірка» з січня 1996 року по серпень 2001 рік, що співпадає з даними вище вказаної трудової книжки (копія довідки додається).
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п. 2.4. Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство, роботодавець.
Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Поняття «страховий стаж» введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наявність стажу прямо пов'язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.
Весь трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства. Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені cm. 5б Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відтак, відповідачем неправомірно зараховано період роботи з 01.01.1996 по 31.12.1999 тільки ті місяці, в яких проводилось нарахування заробітної плати.
Трудова книжка позивача містить необхідні записи про початок та кінець роботи у МП «Зірка» (з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року), які співпадають з записами згідно архівних довідок. Твердження відповідача про те, що не підлягає до зарахування даний період, оскільки заповнення трудової книжки не відповідає Інструкції №58 є безпідставними. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи довідці.
Таким чином, відповідачем безпідставно не зараховано до стажу при призначені пенсії весь період роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка» на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненій 15.09.2001 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом №429- 84/0-02/8-1900/25 від 20.01.2025 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка» підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу період роботи з 25 червня 1993 року по 14 вересня 2001 року в Малому підприємстві «Зірка» та здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 16 липня 2024 року, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 58 Закону №1058-IV передбачено, що пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії позивачу з 16 липня 2024 року, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №500/1591/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Ільчишин
судді В. В. Гуляк
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 13.11.25