12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16241/24 пров. № А/857/7651/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року (судді Кухар Н.А., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/16241/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в якому просить визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення); зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у розмірі 145 696, 70 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом командира Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.12.2017 №492 майор ОСОБА_1 звільнений з військової служби.
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 09.01.2018 №8 (по стройовій частині) майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
З січня 2015 року по грудень 2015 року індексація грошового забезпечення йому нараховувалася в неналежному розмірі, а з січня 2016 року по 09.01.2018 включно не нараховувалася взагалі.
Вважаючи зазначені обставини протиправними та такими, що порушують його права, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №380/7053/22 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди січень-лютий 2015 року та січень 2015 року - 09.01.2018 року включно; зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період січень-лютий 2015 року та перерахунок індексації за період березень-грудень 2015 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, і здійснити виплату індексації з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 09.01.2018 включно відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач на виконання вище вказаного рішення здійснив донарахування та виплату індексації грошового забезпечення на загальну суму 4654,07 грн. При цьому, здійснюючи нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, відповідач застосував такі базові місяці: жовтень 2014 року та грудень 2015 року.
Відповідач повідомив представника позивача щодо застосування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення повідомила, що відповідно до п.3 постанови №1013 та роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення починається з січня 2016 (а не з 01.01.2008).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та без застосування “базового» місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №380/6013/23 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 09.01.2018 з урахуванням грудня 2015 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін; Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.01.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №380/6013/23 в апеляційному порядку його оскаржив відповідач.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №380/6013/23 апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 380/6013/23 - без змін.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №380/6013/23 відповідач 28.06.2024 року нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.01.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу у розмірі 73117,50 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку, наявною в матеріалах справи.
Вважаючи, що відповідач зобов'язаний виплатити йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.01.2018 року по 28.06.2024 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закон № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Згідно частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Відповідно до частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України).
Отже, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Відтак, оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Велика Палата зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Зазначено про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічна правова позиція відображена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 13.05.2020 у справі №810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.
Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Відтак, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, та після набрання чинності цим законом.
Період з 10.01.2018 до 18.07.2022 регулювався редакцією статті 117 КЗпП України, яка не встановлювала обмеження строку щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. До цього періоду, в разі існування істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності.
Період з 19.07.2022 до 27.06.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Верховний Суд у постановах від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 зазначив, що до періоду після 19 липня 2022 року практику Верховного Суду щодо пропорційності виплат застосовувати недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням приписів статті 117 КЗпПУ та правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд зазначає, що відшкодування, передбачене цією статтею, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.
Остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений 09.01.2018 року в день звільнення.
Належні до виплати суми в загальному розмірі 73117,50 грн. були виплачені лише 28.06.2024 року Днем звільнення позивача є 09.01.2018, а тому першим днем затримки є 10.01.2018.
Стосовно кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 28.06.2024, а тому останнім днем є 27.06.2024.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити: з 10.01.2018 до 18.07.2022 - 1650 днів та з 19.07.2022 по 27.06.2024 - 709 днів.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Згідно пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100).
З Довідки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 05.10.2018 №736/ФВС про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 01.12.2015 по 09.01.2018 судом встановлено, що розмір місячного грошового забезпечення позивача становив у листопаді 2017 року - 12255,01 грн. та у грудні 2017 року - 19914,39 грн. Кількість календарних днів служби позивача у листопаді - грудні 2017 року становила 61 день.
Для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 527,37 грн./день (12255,01 грн. + 19914,39 грн./61 календарний день).
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.01.2018 до 18.07.2022 - становить 870160,50 грн. (527,37 грн. х 1650 днів).
При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.
Істотність частки компенсації за не проведену індексацію в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 73117,50 грн./ 870160,50 грн. (сума компенсації за не проведену індексацію/ середній заробіток за час затримки розрахунку) = 0,08. Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 10.01.2018 до 18.07.2022 становить: 527,37 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,08 (частка компенсації за не проведену індексацію) х 1650 (кількість днів затримки розрахунку, які підлягають відшкодуванню) = 69612,84 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу = 69612,84 грн.
За період з 19.07.2022 по 27.06.2024, з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 18.01.2023 - 184 дні), та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, належна сума за час затримки розрахунку позивачу становить 97036,08 грн. (184 дні х 527,37 грн.)
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який належить до виплати позивачеві, складає 166648,92 грн. (69612,84 грн. + 97036,08 грн.)
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 145 696, 70 грн., а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі №380/16241/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Ільчишин
судді В. В. Гуляк
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 12.11.25