13 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/8102/24 пров. № А/857/11719/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Документ» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Державного підприємства «Документ» про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Калинич Я.М.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 26 лютого 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність і зобов'язати Державну міграційну службу України (далі - ДМС) вжити у межах своїх повноважень заходів із забезпечення доставки оформлених на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , орган що видав 2114) від Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області;
визнати протиправною бездіяльність і зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області передати оформлений на ім'я ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , орган що видав 2114) разом із копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до Державного підприємства «Документ» (далі - ДП «Документ»);
визнати протиправною бездіяльність і зобов'язати ДП «Документ» здійснити доставку оформленого на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , орган що видав 2114) разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до його відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці;
визнати протиправною бездіяльність і зобов'язати ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , орган що видав 2114) у порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення, тобто без пред'явлення будь-яких військово-облікових документів.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 260/8102/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці щодо невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , дата видачі 01.03.2024, дійсний до 01.03.2034, орган, що видав: 2114.
Зобов'язано ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , дата видачі 01.03.2024, дійсний до 01.03.2034, орган, що видав: 2114, у порядку та на підставі вимог законодавства України, яке було чинне на момент звернення із заявою про його оформлення 29.02.2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що видачу паспорта має здійснювати ДП «Документ», яке на виконання вимог суду повідомило, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 був отриманий ДП «Документ» від Виноградівського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області 14.03.2024. Разом із тим, ДП «Документ» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження видачі позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії у Чеській республіці щодо невидачі позивачу паспорту громадяни України для виїзду за кордон підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці у м. Прага 23.02.2024, то розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, має бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
У апеляційній скарзі ДП «Документ» просило скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що для отримання замовленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон особі необхідно особисто звернутись до того уповноваженого суб'єкта, який приймав документи для оформлення таких документів, однак позивач не вказує дати особистого звернення за отриманням паспорта та не надає жодних доказів на підтвердження такого звернення.
Окрім того, позивачем не доведено факту відмови ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці у видачі йому виготовленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Позивача сповіщено про готовність його паспорта до видачі шляхом направлення смс-повідомлення, однак той особисто так і не з'явився до ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то у задоволенні цих позовних вимог судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення слід було відмовити, як передчасних.
Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення проігноровано пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки 02.06.2024 є днем, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, а тому з урахуванням приписів частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинствав України кінцевим строком звернення із позовом, що розглядається, є 02.12.2024, а з позовною заявою до Закарпатського окружного адміністративного суд позивач звернувся 06.12.2024 без наведення поважних підстав його пропуску, без клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Тому суд першої інстанції мав залишити таку позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 23.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до ДП «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Чеській Республіці, розташованої у м. Прага, задля оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до інформації, що наявна в мобільному застосунку «Дія», 01.03.2024 на ім'я ОСОБА_1 було виготовлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_2 , дата видачі 01.03.2024, дійсний до 01.03.2034, орган, що видав 2114).
08.03.2024 року до Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області було доставлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 01.03.2024, виготовлений на ім'я ОСОБА_1
14.03.2024 супровідним листом за вих. №2114-887/2114.30-24 паспорт громадянина України у формі картки на ім'я ОСОБА_1 був відправлений до ДП «Документ» у м. Києві для подальшої пересилки до філії в Чеській Республіці.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо непередачі, недоставці та невидачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про встановлення протиправної бездіяльності ДП «Документ» в особі філії в Чеській Республіці з огляду на невидачу ОСОБА_1 згаданого паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , дата видачі 01.03.2024, дійсний до 01.03.2034, орган, що видав 2114.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 1001) (далі - Порядок №152).
Пунктом 75 вказаного Порядку передбачено, що видача заявникові паспорта для виїзду за кордон здійснюється тим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, закордонною дипломатичною установою, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон.
Згідно із приписами пункту 76 Порядку №152 видача особі паспорта для виїзду за кордон, який оформлено на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто, здійснюється після проведення процедури верифікації шляхом автоматизованого порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, особи з документами, що посвідчують її особу, або інформацією, що міститься в Реєстрі.
У разі відсутності технічної можливості проведення автоматизованого порівняння верифікація здійснюється шляхом візуального порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, особи з документами, що посвідчують її особу, або інформацією, що міститься в Реєстрі.
Для отримання нового паспорта заявник або особа, зазначена в абзаці сьомому пункту 35, абзаці дев'ятому пункту 52 цього Порядку, здає паспорт, який подавався для обміну у випадку, зазначеному в пункті 22 цього Порядку. Такий паспорт анулюється працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта шляхом пробивання двох отворів наскрізь на кожному аркуші, обкладинці документа у формі книжечки.
Під час видачі паспорта для виїзду за кордон заявник візуально перевіряє персональні дані, внесені до паспорта.
На підставі аналізу вказаних правових норм апеляційний суд дійшов переконання, що отриманню нового паспорта для виїзду за кордон має передувати ідентифікація особи заявника або відповідної уповноваженої для цього особи, а також здача паспорта, який подавався для обміну, що передбачає безпосереднє звернення таких осіб до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають унаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд під час розгляду справи має встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Водночас відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Таким чином, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права таким, що передбачений законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.
Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, а також чи це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.04.2012 у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі № 822/450/16, від 10.02.2021 у справі № 640/14623/20, від 18.03.2021 у справі № 826/3932/17, від 19.05.2021 у справі №826/13229/16, від 21.12.2021 у справі № 370/2759/18, від 14.02.2022 у справі №210/3729/17, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 2 статті 72 Кодексу ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
За приписами частини 1 статті 77 кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені у позовній заяві доводи ОСОБА_1 про те, що ДП «Документ» а також його відокремлений підрозділ - філія в Чеській Республіці ігнорували усні звернення позивача з вимогою видати виготовлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон та відмовляли у реєстрації письмових звернень є голослівними та не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не було доведено порушення його прав та законних інтересів діями чи бездіяльністю відповідача ДП «Документ», що не було враховано судом першої інстанції при частковому задоволенні його позовних вимог.
При цьому доводи апелянта про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого приписами частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду, оскільки позов був поданий засобами поштового зв'язку саме 02.12.2024, а 06.12.2024 зареєстрований Закарпатським окружним адміністративним судом.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення частини позовних вимог. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Окрім того, оскільки у задоволенні вимог позивача відмовлено, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення на його користь понесених судових витрат.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Державного підприємства «Документ» задовольнити.
Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 260/8102/24 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні його позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар