13 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6216/24 пров. № А/857/8918/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Качмара В.Я., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
суддя у І інстанції Дерех Н.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 28 січня 2025 року,
У жовтні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасування постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відділ) №067664 від 24.09.2024 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року у справі № 500/6216/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що контроль за роботою водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, має здійснювати роботодавець незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, зокрема, за допомогою тахографу чи індивідуальної контрольної книжки.
Під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, було встановлено, що на момент перевірки перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою або копією графіка змінності водіїв. Водій ОСОБА_2 підписав акт перевірки без заперечень.
Надана позивачем разом із позовною заявою копія витягу з індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_2 судом не була врахована, оскільки не була пред'явлена водієм позивача під час проведення перевірки на дорозі.
Відповідачем було вжито належних заходів щодо повідомлення позивача про розгляд справи, однак відповідна поштова кореспонденція повернулася відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
У апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не було надано доказів (фото- або відеофіксацію), які б містили об'єктивно підтверджували викладене у акті перевірки, що призвело до безпідставних висновків судом першої інстанції.
На переконання скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що наявність підпису водія на акті проведення перевірки свідчить про його згоду з викладеними в акті твердженнями є помилковим, оскільки підпис особи свідчить лише про те, що особа ознайомилася із вказаним документом та отримала його копію.
Стосовно повідомлення про розгляд справи про накладення адміністративно-господарського штрафу наполягає на тому, що судом не взято до уваги те, що у наданому відповідачем списку № 12.08.2024/2 вказано про надіслання позивачу акту, а не повідомлення, а акт не містить інформації про дату та час розгляду справи.
Поданий відповідачем трекінг не є офіційним документом, не містить підпису і печатки посадової особи/електронного підпису, не містить інформації про отримувача та відправника, не містить інформації про адресу доставки.
Наданий відповідачем список № 12.08.2024/2 не містить відтиску печатки оператора поштового зв'язку. Розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв'язку відсутній в матеріалах справи.
Водночас судом проігноровано доводи позивача про те, що на його адресу не надходило жодних листів від відповідача, не надходило письмового або телефонного повідомлення від оператора поштового зв'язку про наявність на його ім'я будь-яких відправлень, які потрібно отримати у відділенні пошти.
Розгляд справи за відсутності перевізника призвів до порушення права сторони на подання доказів та надання пояснень, а відтак - до порушення принципу всебічного розгляду та з'ясування обставин справи, наслідком чого стало винесення відповідачем незаконної постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 відповідач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000902 від 05.08.2024 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділом у період з 05.08.2024 по 11.08.2024 проводилася рейдова перевірка (перевірка на дорозі) транспортних засобів.
09.08.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було перевірено транспортний засіб КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу його власником є ОСОБА_1 . Вказаним автомобілем здійснювалося перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) №245 від 09.08.2024.
Під час перевірки було встановлено відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв у порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010.
Про виявлене порушення відповідачем складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №025355 від 09.08.2024 (далі - Акт), який водій ОСОБА_2 підписав без зауважень та пояснень.
Листом від 12.08.2024 Відділ повідомляв ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про розгляд справи порушення на 24.09.2024 з 10:00 год, однак відповідно до трекінгу Укрпошти відправлення за №0600951448530 лист повернувся відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відтак, Відділом було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №067664 від 24.09.2024, якою за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону - на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
ФОП ОСОБА_1 не погодився із правомірністю такої постанови Відділу та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки доводів апелянта про недостатність у відповідача доказів відсутності у його водія ОСОБА_2 індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв, а також доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення його до відповідальності.
При цьому ФОП ОСОБА_1 не заперечується право Відділу проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі) 09.08.2024, факт проведення такої щодо водія належного йому транспортного засобу, а також право накладати штрафні санкції за порушення вимог Закону №2344-ІІІ.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовано Законом №2344-ІІІ.
За приписами статті 3 вказаного Закону ним врегульовані відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж та інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 2 статті 49 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України №2344-III та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, було затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Пунктом 1.3 Положення №340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
За приписами пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Пунктом 6.4 Положення №340 передбачено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 7.2 Положення №340 встановлено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Приписами абзацу третього частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників, яким у справі, що розглядається, є ФОП ОСОБА_1 , що відображено у ТТН №245 від 09.08.2024.
Враховуючи висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 10.05.2019 по справі №816/124/17 та від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, суд першої інстанції вірно зауважив, що приписами статті 48 Закону №2344-III зобов'язано автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, серед іншого, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, індивідуальні контрольні книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом.
При цьому Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 вказав, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відтак, судом першої інстанції правомірно не було враховано долучену позивачем до позовної заяви копію витягу з індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_2 , яка не була пред'явлена водієм під час проведення перевірки на дорозі.
Оцінюючи доводи апелянта у частині недостатності у відповідача доказів про відсутність у водія позивача зазначених документів на час перевірки з огляду на ненадання суду фото- чи відеофіксації процесу перевірки, апеляційний суд звертає увагу на те, що про відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв було зазначено у Акті.
Вказаний Акт підписаний водієм ОСОБА_2 без пояснень та заперечень, що на думку апеляційного суду свідчить про те, що обставини відсутності у нього індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв ним не оспорювалися на час оформлення результатів рейдової перевірки, що давало відповідачу належні підстави для врахування такої обставини доведеною при винесенні оспорюваної постанови.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 з наступними змінами і доповненнями (далі - Порядок №1567).
У відповідності до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Приписами пункту 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
При наданні оцінки доводів скаржника щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи відповідачем суд апеляційної інстанції виходить і такого.
Відповідно до матеріалів справи розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом №025355 від 09.08.2024 було призначено на 24.09.2024.
На підтвердження направлення позивачу відповідного повідомлення відповідачем надано суду докази про скерування на адресу позивача листа, який відповідно до трекінгу Укрпошти №0600951448530 повернувся відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
При цьому апеляційний суд надає віри поясненням відповідача про те, що у списку згуртованих відправлень вказано номер акту, за яким буде проведено розгляд, з метою належної ідентифікації запрошення, так як щодо одного автомобільного перевізника може бути складено декілька актів та розгляд по ним може відбуватися у різні дні, оскільки такі пояснення є логічними і не суперечать іншим матеріалам справи.
Водночас апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що неотримання позивачем повідомлення у відділенні Укрпошти не може ставитись у вину відповідачу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку, який забезпечує доставку відповідного відправлення, та адресатом такого відправлення перебувають поза контролем відправника. При цьому добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Такий підхід до означених обставин є сталим у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі 560/11763/22, від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249- 10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6).
Відтак, на переконання апеляційного суду, доводи апелянта є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування вимог діючого законодавства.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 500/62216/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар