Справа № 529/818/25
Провадження № 2/529/504/25
іменем України
10 листопада 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Петренко Л.Є.
за участю секретаря - Звягольської В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,
встановив:
Позивач ТОВ “Свеа Фінанс» 06.09.2025 звернувся до суду з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 28.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1658960 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачці надано грошові кошти в сумі 4 700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк надання кредиту 360 днів, базова процентна ставка становить 1,5 % на день.
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало позичальниці грошові кошти шляхом їх перерахування на картку останньої № НОМЕР_1 , яку вказала при оформленні кредиту. Однак ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язання за договором належним чином не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила.
20.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-01/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-01/25 від 20.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1658960 становить 25 154 грн. 40 коп. та станом на дату подання позовної заяви складається з заборгованості по тілу кредиту - 4 700 грн., заборгованості по відсотках 12408 грн. та заборгованості за пенею в сумі 8 046 грн. 40 коп., які позивач і просить стягнути з відповідачки на свою користь разом із понесеними судовими витратами.
11.09.2025 ухвалою судді відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у самому позові вказав про розгляд справи у його відсутність.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи повторно не з'явилась, однак про дату та час розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відповідачці ОСОБА_1 судової повістки, які знаходяться у матеріалах справи, а також роздруківки трекінгу з Укрпошти.
Клопотань та заяв до суду не подала. Правом на подання відзиву на позов також не скористалася.
Слід зазначити, що відповідачка ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію позову з додатками до нього отримала 16.09.2025.
За таких обставин суд, відповідно до норм статтей 280, 281 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
28.07.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» уклали договір № 1658960 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».
Згідно з умовами вказаного кредитного договору позикодавець надав позичальниці кредит у розмірі 4 700 грн. строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (а.с.9-13)
Сторони договору обумовили відсоткову ставку, таку як стандартна в розмірі 1,5 %, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного п. 1.3 договору. Знижена процентна ставка застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства до 27.08.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти не менше суми першого платежу - п. 1.5.1 та 1.5.2 (а.с.9).
Вказаний кредитний договір відповідачка ОСОБА_1 підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С 168.
За цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальниці кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (а.с. 9 зворот).
Позикодавець свої договірні зобов'язання виконав та 28.07.2024 здійснив перерахування кредитних коштів, наданих ОСОБА_1 на платіжну карту НОМЕР_1 , яка вказана нею при укладенні договору, що підтверджується довідкою ТОВ «Пайтек», яка надає платіжні послуги (а.с.30).
Відповідно до п.4.4. договору, споживач зобов'язаний у становлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи, пені та інші платежі передбачені договором.
У випадку невиконання або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товаристу штраф у розмірі 705 грн. на четвертий дань такого невиконання та/або неналежного виконання, у розмірі 51 грн. 70 коп. починаючи з п'ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання - п. 6.4.1 та п. 6.4.2.
Як вбачається з розрахунку відповідачці ОСОБА_1 спочатку нараховувались відсотки за зниженою відсотковою ставкою - 1,455 %, а в подальшому з 28.08.2025 нараховувались відсотки за стандартною відсотковою ставкою - 1,5 %. Вказані відсотки нараховувались до 20.01.2025 включно (а.с. 27-29).
Разом з тим, з наданого до суду розрахунку вбачається, що з 31.08.2024 позикодавцем почали нараховувались штрафні санкції.
Крім того, згідно даного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості та виконання своїх кредитних зобов'язань жодних платежів не вносила, як наслідок утворилась заборгованість в загальному розмірі 25 154 грн. 40 коп., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 700 грн., суми заборгованості за відсотками 12 408 грн., а також нарахованих штрафних санкцій - 8 046 грн. 40 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Селфі Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.
Відповідачка ОСОБА_1 пройшла реєстрацію в ІТС з метою отримання кредиту. Верифікація ОСОБА_1 в системі свідчить про те, що вона ознайомилась з Правилами та іншою наданою на сайтах товариств ТОВ «Селфі Фінанс» інформацією.
Про реєстрацію свідчить: надання відповідачкою своїх особистих/персональних та інших, супутніх даних (номер телефону, розмір доходів; підтвердження свого номера мобільного телефону шляхом введення смс-коду, який відправлений на нього; надання згоди на обробку персональних даних, згідно із Законом України «Про захист персональних даних»; створення особистого кабінету; ознайомлення в особистому кабінеті з паспортом кредиту; подання в ІТС кредитної заявки (з зазначенням бажаної суми та строку кредитування).
Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договірних відносин досягли згоди з усіх істотних умов таких перед їх укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договори вважаються укладеними.
Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій в свою чергу були перераховані кошти відповідно до умов на її картку, що також було підтверджено належними доказами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк встановлений договором або Законом (ст. 612 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, суд приходить до висновку, що підписавши договір надання грошових коштів в позику за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась та підтверджує, що повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил надання кредиту, що свідчить про волю відповідачки на укладення таких договорів.
Доказів, що спростовують висновки суду, стороною відповідачки до суду не надано.
Відповідно до умов п. 4.1. кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором факторингу з будь якою третьою особою без окремої згоди споживача.
20.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» як фактором було укладено договір факторингу № 01.02-01/24, згідно з умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» відступив ТОВ «ФК «Свеа Фінанс» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 1658960, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 31-44).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1658960 в сумі 25 154 грн. 40 коп., з яких 4 500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 12 408 грн. заборгованість за відсотками, 8 046 грн. 40 коп. заборгованість за штрафними санкціями (а.с.44).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс»» наділено правом грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .
Доказів, що спростовують висновки суду, стороною відповідача до суду не надано.
Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 700 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується частини позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно кредитного договору № 1658960 від 28.07.2024 про надання споживчого кредиту, відповідачка ОСОБА_1 отримала суму позики у вигляді кредиту в розмірі 4 700 грн., строк позики - 360 днів, з відсотковою ставкою 1,5 %, яка є стандартною, та за знижею ставкою 1,455%.
Разом з тим, підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (24.12.2023- 21.04.2024); протягом наступних 120 днів 1,5% (22.04.2024-19.08.2024).
Кредитний договір укладений 28.07.2024 після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому до даних правовідносин слід застосовувати пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживчек редитування».
З урахуванням пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» кредитор мав право нараховувати відсотки за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 1,5% в день, а з 20 серпня 2024 року - 1% в день.
Отже, укладаючи 28.07.2024 кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, первісний кредитор з 20.08.2024 не мав права визначати стандартну проценту ставку у розмірі 1,5 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1 % на день.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачці ОСОБА_1 з 28.07.2024 до 20.08.2024 нараховувались відсотки за відсотковою ставкою в розмірі 1,455 %, нарахована сума таких становить 2 051 грн. 70 коп.. Вказана відсоткова ставка не суперечить визначеному розміру відсотків п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», тому нарахована правомірно.
Разом з тим, з 20.08.2024 по 20.01.2025 нарахування відсотків за відсотковою ставкою 1,455 % та 1,5% суперечить нормам вищезгаданого Закону.
Тому, судом проведено власний розрахунок відсотків за кредитним договором з 20.08.2024 по 20.01.2025 року за ставкою 1 %.
Отже, сума заборгованості по відсотках за процентною ставкою 1 % за період з 20.08.2024 по кінцеву дату їх нарахування 20.01.2025: 4 700 грн. (сума боргу за тілом кредиту) х 1 % : 100 % = 47 грн. х 154 дні = 7 238 грн..
Таким чином, реальний загальний розмір відсотків за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Свеа Фінанс», складає 9 289 грн. (7 238 грн. + 2 051 грн.).
Щодо нарахованого позивачем штрафу (пені) за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань суд звертає увагу на наступне.
Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойки (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у Постанові від 31.01.2024 року (справа №183/7850/22) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких: «Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.
Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання.
Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування пені в сумі 8046,4 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.
Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору № 1658960 від 28.07.2024 взяті на себе зобов'язання відповідачка ОСОБА_1 не виконала, реальна заборгованість за яким становить загальну суму 13 989 грн. (9 289 грн. відсотки + 4 700 грн. тіло кредиту), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 55, 61 %, в сумі 1 347 грн. 09 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України , суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанас» (ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором № 1658960 про надання споживчого кредиту від 28.07.2024 у розмірі 13 989 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанас» (ЄДРПОУ 37616221) витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 347 (одна тисяча триста сорок сім) 09 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуюча Л.Є. Петренко