справа № 399/809/25
провадження № 2/399/388/2025
12 листопада 2025 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шульженко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 29.10.2024-100002014 від 29.10.2024 у розмірі 24800 грн.
Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29.10.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 29.10.2024-100002014.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 29.10.2024, строком на 140 днів.
Зазначено умови кредитного договору з посиланням на відповідні його пункти.
Відповідно до Договору від 29.10.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 29.10.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 8000 грн.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі.
У свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 24800,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн., по процентам в розмірі 11200 грн., комісії 1600,00 грн., неустойка 4000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
У позові зазначено, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Кредитний договір з відповідачем був укладений 29.10.2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування".
Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню.
У позові зазначено, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку понаданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.
У позові також зазначено, що кредитодавцем документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Позичальником документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий та зазначено номер телефону.
Отже, позичальник ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 29.10.2024 року підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.
Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 29.10.2024 -100002014 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Під час ідентифікації позичальник - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 29.10.2024 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Таким чином, кредитодавцем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.08.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідачу за зареєстрованою адресою місяця проживання направлено судові поштові документи, а саме копію ухвали про відкриття провадження у справі, яка повернулася до суду з відміткою на конверті у формі 20 - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи положення п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення вказаних судових документів є 04.10.2025. В установлені строки відзив не надійшов. Будь-які інші заяви, клопотання від відповідача до суду не надійшли.
Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з позовною заявою, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.10.2024 року ОСОБА_1 підписано електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), Заявку кредитного договору № 29.10.2024-100002014 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 29.10.2024-100002014 (кредитної лінії), додаток до кредитного договору, кредитодавець ТОВ «Споживчий центр».
Умовами вищезазначених документів передбачено, що Електронний кредитний договір, частиною якого є дані документи, укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Порядок укладення електронного кредитного договору, зазначено в розділі 2 зазначеної Пропозиції про укладення кредитного договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Пунктом 4.1 Пропозиції передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-62XX-XXXX-9625.
Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
З відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 29.10.2024-100002014 (кредитної лінії) вбачається, що позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 29.10.2024-100002014 від 29.10.2024, з якими попередньо уважно ознайомилася.
Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Слід зазначити, що в заявці та у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містяться реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-62XX-XXXX-9625, що зазначено і в пропозиції про укладення кредитного договору.
Відповідно до акцептованих позичальником умов кредитного договору № 29.10.2024-100002014 від 29.10.2024 останньому надається кредит зокрема на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 29.10.2024; сума кредиту: 8000 грн.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 17.03.2025.
Пунктами 6 -7 Договору передбачено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг (п.9 Договору).
Пунктом 12 Договору передбачено, Графік платежів в якому зазначено 10 платежі та їх дати, відображено комісію, розміри платежу з процентів та загальні розміри чергових платежів, останній платіж - 17.03.2025.
Пунктом 15 Договору передбачено, що неустойка: 80 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ (п.18 Договору).
При матеріалах справи наявна копія інформації отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
Отже, судом встановлено, що 29.10.2024 року укладено кредитний договір № 29.10.2024-100002014, що підтверджується сукупністю вищевказаних документів. При цьому слід зазначити, що п. 2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору передбачено з яких електронних документів, які містять всі його істотні умови, складається електронний кредитний договір.
До матеріалів справи додано Договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
На підтвердження перерахування відповідачу коштів позивачем надано копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 61 - 2907 від 29.07.2025 адресованого ТОВ «Споживчий центр» в якому зокрема повідомлено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11.11.2023. Зазначено, що між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 29.10.2024 на суму 8000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 551583635, призначення платежу: видача за договором кредиту № 29.10.2024-100002014.
З довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 29.10.2024-100002014 від 29.10.2024 позичальник ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість відповідача по вказаному кредитному договору складає 24800,00 грн. з яких: 8000,00 грн. - основний борг; 11200,00 грн. - проценти; 1600 грн. - комісія; 4000,00 грн. - неустойка. Також зазначено, що проценти по кредиту нараховані за період з 29.10.2024 по 17.03.2025 р., тобто в межах строку дії кредитного договору.
Таким чином, на підставі вищевикладеного та в сукупності наданих позивачем доказів судом встановлено, що заборгованість яку просить стягнути позивач підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 24800,00 грн.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з ч.ч.1 - 2 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Що стосується нарахованих відповідачу комісій, суд зазначає наступне.
10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» зокрема передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються зокрема: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, в даному випадку банк просить стягнути з відповідача комісію за надання кредиту, яка підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що нарахована відповідачу комісія передбачена безпосередньо умовами Договору, про що останній було відомо.
Що стосується нарахованої відповідачу неустойки у розмірі 4000,00 грн. суд зазначає наступне.
З довідки - розрахунку видно, що відповідачу нараховано неустойку, що передбачено умовами вищевказаного Договору. При цьому, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому з 24.01.2024 набули чинності зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону передбачено, що сукупна сума неустойки ( штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Закон «Про споживче кредитування» - спеціальний щодо споживчих кредитів. ЦК України - загальний акт, що регулює всі цивільні правовідносини. Спеціальний закон має перевагу над загальним. Таким чином, для споживчих кредитів, укладених після 24.01.2024, застосовується спеціальна норма Закону про споживче кредитування, яка дозволяє нарахування неустойки, але в межах 50% від суми кредиту. Тобто, воєнна заборона ЦК у цій сфері не діє, бо спеціальна норма її замінила.
Враховуючи все вищевказане, вбачається, що сума кредиту становить 8000,00 грн., а сума нарахованої неустойки 4000,00 грн., що не перевищує половини суми, одержаної споживачем за вказаним Договором, що відповідає, як умовам договору, так і нормам Закону, а тому сума неустойки підлягає задоволенню.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, зваживши у сукупності подані позивачем докази по справі, суд дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав.
Тому, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовної вимоги про стягнення заборгованості за вищевказаним Кредитним договором у розмірі 24800,00 грн., у зв'язку з чим, позов слід задовольнити повністю.
Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».
При цьому слід зазначити, що в ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3028,00 грн. Проте, нормами ч.3 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, в зв'язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 2422,40 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.
При складенні повного рішення, суд застосовує положення другого речення ч.5 ст. 268 ЦПК України та, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі 1519/2-5034/11.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 29.10.2024-100002014 від 29.10.2024 у розмірі 24800,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833), місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 12.11.2025.
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області В.В. Шульженко