13.11.2025 Провадження по справі № 2/940/769/25
Справа № 940/1919/25
Іменем України
13 листопада 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Самсоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Зіп'юк Т.А.
розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1809273 від 03.10.2024 року в розмірі 82250,00 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 03.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1809273 шляхом обміну електронними повідомленнями.
31.03.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договору факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Селфі Кредит» відступає (передає) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуває права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит».
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-06/25 від 31.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1809273 від 03.10.2024 складає 82250,00 грн, з яких: 25000,00 грн заборгованість по тілу, 44750,00 грн заборгованість по відсотках, 12500,00 грн пеня.
Вказує, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
У зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 1809273 від 03.10.2024 складає 82250,00 грн, з яких: 25000,00 грн заборгованість по тілу, 44750,00 грн заборгованість по відсотках, 12500,00 грн пеня, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.10.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.10.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Порхун О.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, пені та штрафних санкцій відмовити, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 25000,00 грн. В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_1 у період виникнення заборгованості та нарахування відсотків перебував на військовій службі, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2024 року №ВОМР/71, Військово-обліковим документом №2/ОМР/1255оф-01, в п. 10 якого вказано строк проходження військової служби по мобілізації: з 30.03.2023 року по 09.11.2023 року та з 19.01.2024 року по 05.02.2025 року. Наголошує, що відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. А отже, виходячи зі змісту ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не має підстави для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами за весь період вказаний в позовній заяві.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 03.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1809273, за умовами якого відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % за кожен день користування, строком на 350 днів, зі сплалою процентів за користування кредитними коштами шляхом безготівкового зарахування з використанням карти № НОМЕР_1 . Договір підписано одноразовим ідентифікатором Т722.
ТОВ «Селфі Кредит» перерахувало на належний картковий рахунок відповідача кошти в сумі 25000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» (сервіс онлайн платежів PayTech) № 20250404-3429 від 04.04.2025.
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1809273 від 03.10.2024 встановлено графік платежів, підписаний одноразовим ідентифікатором Т722.
Умови договору погоджуються з викладеними умовами в Паспорті споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за користуванням кредитом відповідно до умов цього договору та Правил, які підписано одноразовим ідентифікатором А827.
31.03.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договору факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Селфі Кредит» відступає (передає) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуває права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит».
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-06/25 від 31.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1809273 від 03.10.2024складає 82250,00 грн, з яких: 25000,00 грн заборгованість по тілу, 44750,00 грн заборгованість по відсотках, 12500,00 грн пеня.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із дослідженого судом договору про надання споживчого кредиту № 1809273 від 03.10.2024встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначеного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Судом встановлено, що після отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості останнього за кредитним договором.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відзиві відповідач посилався на те, що він відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підтвердження чого до відзиву додав військово-обліковий документ №2/ОМР/1255оф-01, в п. 10 якого вказано строк проходження військової служби по мобілізації: з 30.03.2023 року по 09.11.2023 року та з 19.01.2024 року по 05.02.2025 року.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у т.ч.військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами,а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Обставин, які б виключали поширення вищевказаних положень частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, укладання кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави, у цій справі судом не встановлено.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі N199/3051/14 (провадженняN61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21серпня 2014 року N 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем та станом на час спірних правовідносин (дії кредитного договору і нарахування відсотків за користування кредитом), перебував на військовій службі та дійсно у період з 19.01.2024 року по 05.02.2025 року проходив військову службу по мобілізації, а відтак проценти за користування кредитом за даний період не нараховуються на підставі положень частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1809273 від 03.10.2024вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 82250,00 грн, з яких: 25000,00 грн заборгованість по тілу, 44750,00 грн заборгованість по відсотках, 12500,00 грн пеня.
Отже, суд за результатами розгляду справи приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором у розмірі 25000,00 грн. та 13500,00 грн. відсотки за період з 06.02.2025 по 31.03.2025.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 31250,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.
Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1809273 від 03.10.2024 за пенею розмірі 12500,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.
У цій справі договір про надання споживчого кредиту № 1809273 укладений між сторонами 03.10.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу та пені за прострочення зобов'язань.
Відтак, оскільки стягнення пені у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені в розмірі 12500,00 грн.
З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1809273 від 03.10.2024 урозмірі 38500,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 25000,00 грн., та відсотки за період з 06.02.2025 по 31.03.2025 у розмірі 13500,00 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 31250,00 грн. та пені в розмірі 12500,00 грн. необхідно відмовити.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивач ТОВ «Свеа Фінанс» поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн.
Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 38500,00 грн., що становить 46,81% від заявленої позивачем суми 82250,00 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 1133,93 грн.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 625, 629, 1046, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
вирішив:
ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за кредитним договором № 1809273 від 03.10.2024 у розмірі 38500 (тридцять вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копiйок, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок, та відсотків за період з 06.02.2025 по 31.03.2025 у розмірі 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, та понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1133 (одна тисяча сто тридцять три) гривні 93 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Самсоненко