Єдиний унікальний номер: 379/1220/25
Провадження № 2/379/503/25
(ЗАОЧНЕ)
12 листопада 2025 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Шабрацького Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тараща цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У липні 2025 року позивач ТОВ «Споживчий центр» в особі представника Рассказова Д.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 13.12.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №13.12.2024-100001577. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 13.12.2024, строком на 155 дні.
Станом на 10.07.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 21070,00 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000,00 грн., по процентам в розмірі 8680,00 грн., комісії 630,00 грн., додаткової комісії 1260,00 грн. та неустойки у розмірі 3500,00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованість за Кредитним договором № 13.12.2024-100001577 від 13.12.2024 у розмірі 21070 гривень та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 року, головуючим суддею у вказаній справі визначеного суддю Шабрацького Г.О.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 18.07.2025 справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до позовної заяви включив заяву про слухання справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи щоразу був повідомлений належним чином згідно з вимогами чинного законодавства.
Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи позицію позивача, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.12.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) №13.12.2024-100001577, яку підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е423.
В пункті 1.1 Пропозиції визначено, що дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України.
В розділі 3 Предмет договору зазначено, що умовами надання кредиту є: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів, що встановлюється в заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Згідно п. 4.1 пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на електронний платіжний засіб споживача НОМЕР_1 .
Днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу (п. 4.3 Пропозиції) (а.с.29-35).
Згідно заявки на отримання кредиту передбачено, що позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 13.12.2024 року; сума кредиту 7000 грн.; строк, на який надається кредит 155 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 16.05.2025 року. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,97% = (10570/7000)/155 х 100%.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 630,00 грн. Неустойка у розмірі 105,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
До заявки на отримання кредиту позичальником підписано відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) згідно якої ОСОБА_1 підтвердив, що він розуміє, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором Е423 (код з смс-повідомлення), яке було відправлене на його фінансовий номер 0988255484 (а.с.37-403).
Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, згідно якого на картку НОМЕР_2 , зазначену відповідачем під час укладення кредитного договору, здійснено переказ в розмірі 7000,00 грн., призначення платежу: видача за договором кредиту № 13.12.2024-100001577 (а.с.18).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором № 13.12.2024-100001577 від 13.12.2024 року, яку позивач додав до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 складає 21070,00 грн., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 7000,00 грн., заборгованість за процентами 8680,00 грн., комісія 1890,00 грн., неустойка 3500,00 грн. (а.с. 21)
Відтак, ТОВ «Споживчий Центр» виконав свої зобов'язання, надавши відповідачеві кошти за договором про кредиту встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань у наведеній частині, у зв'язку з чим допустив спірну заборгованість.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Згідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( стаття 599 ЦК України).
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.
Зі змісту повідомлення від 07.07.2025 вбачається, що видача коштів за кредитним договором № 13.12.2024-100001577 здійснювалася за допомогою системи ІPay. Платіж - 594287521; дата 13.12.2024 16:56:43; № платіжної карти 5457082297357860; сума - 7000,00 грн. (а.с.18).
У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов'язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.
Тобто, позивач (через систему ІPay) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 7000,00 гривень на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору № 13.12.2024-100001577, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 13.12.2024-100001577, підписані одноразовим ідентифікатором «Е423», які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме, 5457-08ХХ-ХХХХ-7860.
Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 13.12.2024-100001577 від 13.12.2024 року в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору перерахувавши кошти на електронний платіжний засіб номер якого, відповідач зазначав самостійно в системі.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.
Отже, розмір заборгованості по відсотках узгоджується із умовами кредитного договору № 13.12.2024-100001577 від 13.12.2024 року та не спростований відповідачем.
Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 17 договору передбачено неустойку в розмірі 105,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, суд зазначає, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Однак, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» були викладені в новій редакції.
Пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» цей пункт було виключено.
Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року.
Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів).
У даній справі договір про споживчий кредит № 13.12.2024-100001050 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено 13.12.2024 року.
Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до відповідача ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
При цьому, варто окремо наголосити, що положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України мають загальний характер та стосуються всіх категорій грошових зобов'язань, незалежно від їх природи. Водночас, у даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про споживчий кредит, тобто, такі правовідносини підпадають під спеціальне правове регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування».
Відповідно до загальновизнаного принципу lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон скасовує дію загального), у випадку конкуренції між загальною нормою ЦК України та спеціальними положеннями галузевого закону перевага надається саме спеціальній нормі. Закон «Про споживче кредитування» у чинній редакції містить чітке застереження щодо строків дії звільнення споживача від відповідальності, а саме, що такі пільги застосовуються виключно до договорів, укладених до 23 січня 2024 року включно.
Відтак, застосування загальної норми пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України до договору, який укладено після цієї дати (як у даному випадку, 13.12.2024 року), є юридично необґрунтованим та суперечить нормам спеціального законодавства.
А тому, виходячи з вищенаведеного, суд вважає обґрунтованим нарахування неустойки ОСОБА_1 за невиконання грошового зобов'язання в період дії воєнного стану на території України та задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 гривень, а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 610, 625, 629, 1046, 1048, 1054 ЦК України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код: ЄДРПОУ: 37356833, заборгованість за кредитним договором № 13.12.2024-100001577 від 13.12.2024 в розмірі 21070,00 грн., що складається з: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 7000,00 грн., заборгованість за процентами 8680,00 грн., комісія 1890,00 грн., неустойка 3500,00 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код: ЄДРПОУ: 37356833, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ